ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 589/4216/15-к
провадження № 51-1935км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Опанасюка О. В.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Могуренка М. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань, №12014200190000768 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, зареєстрованого у цьому ж місті ( АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2 ),
у вчиненні злочинів, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання виді позбавлення волі: за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 12 років, за ч. 2 ст. 194 КК - на строк 8 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. На підставі ч. 5 ст.72 КК (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання"; далі - Закон № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 04 грудня 2014 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку, 04 грудня 2014 року приблизно о 06:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ), на ґрунті виниклих неприязних відносин вчинив сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_2, внаслідок чого остання втекла з будинку, залишивши свого малолітнього сина - ОСОБА_3, який спав у спальній кімнаті будинку. У подальшому ОСОБА_1 з мотивів неприязних відносин, які виникли у ході сварки з ОСОБА_2, маючи умисел на знищення будинку та майна потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (яка є власником будинку та частини майна), знаючи про перебування малолітнього ОСОБА_3 у будинку та свідомо припускаючи можливість його загибелі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, за допомогою сірників вчинив підпал житлового будинку за вищевказаною адресою.
Внаслідок пожежі настала смерть малолітнього ОСОБА_3, який перебував у будинку, а також було знищено будинок та майно потерпілої ОСОБА_4, чим заподіяно їй майнової шкоди на загальну суму 159 507 грн, що є великим розміром, та майно потерпілої ОСОБА_2 - на загальну суму 1416 грн.
Апеляційний суд Сумської області ухвалою від 01 серпня 2017 року залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 без змін. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК зарахував ОСОБА_1 у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 04 грудня 2014 року по 20 червня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 01 серпня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указує на те, що місцевий суд безпідставно не допитав заявленого ним свідка ОСОБА_5 та потерпілу ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду. Вважає, вирок суду першої інстанції незаконним, оскільки в ньому не наведено мотивів на обґрунтування його винуватості у вчинені злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Також зазначає, що апеляційний суд на вказані порушення місцевого суду своєї уваги не звернув, належним чином не проаналізував доводів його апеляційної скарги, а тому, на думку засудженого, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Могуренко М. В. підтримали касаційну скаргу засудженого і просили її задовольнити, навівши відповідні пояснення.
Прокурор зазначив, що постановлені у кримінальному проваджені судові рішення є законними та обґрунтованим, у зв`язку із чим просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Доводи засудженого щодо неповноти судового розгляду, незгоди з наданою судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються, по суті, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що виходячи з вимог ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Разом із тим, при перевірці судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК Верховний Суд не перевіряв, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення в цій частині засуджений не оскаржує.
Факт підпалу 04 грудня 2014 року будинку АДРЕСА_2, внаслідок якого настала смерть малолітнього ОСОБА_3 та заподіяні збитки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 через знищення їх майна, під час судового розгляду судами першої і апеляційної інстанцій і у касаційній скарзі засудженим не оспорюється.
Доводи засудженого на заперечення його винуватості у вчинені злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції та знайшли належну оцінку у вироку.
Зокрема, поряд з іншими доказами, суд обґрунтовано послався на показання: потерпілої ОСОБА_4 яка зазначила, що 04 грудня 2014 року, їй зателефонувала донька ОСОБА_2 та сказала, що ОСОБА_1 спалив будинок, вона негайно зібралася та поїхала в с. Терехове, приїхавши, вона побачила пожежників, доньку та ОСОБА_6, дитину ОСОБА_2. — ОСОБА_3 ніде не було, потім пожежники виявили труп дитини в будинку, коли вона побачила ОСОБА_1, останній почав втікати, за ним побіг ОСОБА_6, який його спіймав та привів до будинку, ОСОБА_1 був п`яний; показами свідка ОСОБА_6, який повідомив, що 04 грудня 2014 року вранці, було ще темно, до нього прибігла ОСОБА_2 та попрохала піти з нею та забрати з будинку сина, щоб ОСОБА_1 не скривдив, коли він з ОСОБА_2, підійшли до подвір`я, то побачили, що горить веранда і в хату вже не можна зайти. Він заліз в будинок через вибите вікно, але в кімнаті із-за диму нічого не було видно, на ліжку дитини не було; він відразу ж і виліз, бо в будинку неможливо було знаходитись. Вже після того, як пожежники загасили полум`я, він побачив в кінці вулиці ОСОБА_1, який почав тікати, останнього наздогнали та привели до будинку, ОСОБА_1 був у стані алкогольного сп`яніння; свідка ОСОБА_7, який показав, 04 грудня 2014 року вранці йому зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що горить хата, де жили ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Коли він приїхав на пожежу, то побачив, що горить веранда і з вікон будинку виривається полум`я. В будинок вже неможливо було зайти. Біля будинку були ОСОБА_6 та ОСОБА_2, потім приїхали пожежники. ОСОБА_2 була в шоковому стані, плакала, казала, що ОСОБА_1 сварився та підпалив хату. Після того, як пожежники загасили полум`я, останні винесли з будинку труп ОСОБА_3 та сказали, що знайшли його на підлозі в спальні; свідок ОСОБА_8 показав, що 03 грудня 2014 року ОСОБА_1 попрохав його допомогти зустріти речі з м. Києва та перевезти їх до нього додому в с. Терехове. За речами вони виїхали вночі на трасу "Київ-Москва", де зустріли автомобіль, завантажили диван та ще якісь речі в його автомобіль та привезли до хати, де жив ОСОБА_1 Вони з ОСОБА_1 занесли речі в будинок, потім він з ОСОБА_1 поїхали на пилораму, де вживали спиртне, згодом близько 4-ї чи 5-ї години ранку ОСОБА_1 сказав, що працювати не буде і пішов додому.
Також винуватість засудженого підтверджується даними, що містяться у протоколах слідчих дій, зокрема: у протоколі огляду місця події від 04 грудня 2014 року та протоколі додаткового огляду місяця події від 04 грудня 2014 року, зі схемами та фототаблицями; в протоколі огляду трупу ОСОБА_3 від 04 грудня 2014 року з фототабляцми; у протоколі проведення слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_3 від 05 лютого 2015 року; у протоколі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та його захисника від 17 березня 2015 року; у висновках експертів, а саме: пожежотехнічної від 26 січня 2015 року № 2, якою встановлено, що на місці події було щонайменше два окремих осередки пожежі, а саме: в кімнаті № 1 житлової частини та у сінях в господарській частині будинку. Причиною пожежі є занесення вогневого джерела запалювання із зовні. Найбільш інтенсивне горіння в кімнаті № 1 та сінях; судово-медичної від 22 грудня 2014 року № 86, якою встановлені тілесні ушкоджень, ступінь їх тяжкості та причина смерті потерпілого ОСОБА_3, судово-медичної експертизи від 05 грудня 2014 року №2541, якою виявлено у крові ОСОБА_1 етиловий спирт і встановлено ступінь сп`яніння останнього; комісійної судово-психіатричної експертизи від 30 січня 2017 року № 33, згідно якої на момент скоєння інкримінованих ОСОБА_1 злочинів він не виявляв ознак будь-якого хворобливого розладу психічної діяльності, перебував в стані простого алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; у акті про пожежу від 04 грудня 2014 року, в якому зафіксовані відомості про пожежу, її ліквідацію, пошкодження будинку та факт виявлення трупу малолітнього ОСОБА_3, а також іншими наведеними у вироку доказами, достовірність яких сумніву у судів не викликала.
Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у умисному вбивстві малолітньої дитини, і правильно кваліфікував його дії за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК.