ПОСТАНОВА
Іменем України
07 жовтня 2019 року
Київ
справа №702/1027/16-а
касаційне провадження №К/9901/18582/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Саприкіної І.В., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Уманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.01.2017 (головуючий суддя: Мазай Н.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя: Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі №702/1027/16-а за позовом ОСОБА_1 до Уманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулася до суду з позовом до Уманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV);
зобов`язати Уманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області призначити позивачу пенсію відповідно до пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, як дружині військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, починаючи з 14.07.2016.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що набула право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, оскільки має не менше 20 років страхового стажу, а її чоловік ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.01.2017 адміністративний позов задоволено частково:
визнано протиправним та скасовано рішення Уманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 22.09.2016 по відмові у призначенні пенсії відповідно до пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV;
зобов`язано відповідача розглянути заяву від 14.07.2016 про дострокове призначення позивачу пенсії і прийняти рішення з урахуванням встановлених судом обставин і норм права, на підставі Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) та Закону № 1058-ІV.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.01.2017 в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2016 про дострокове призначення пенсії і прийняття рішення, з урахуванням встановлених судом обставин і норм права, на підставі Законів №796-ХІІ та №1058-ІV та у цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов`язано Уманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, як дружині військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, починаючи з 14.07.2016.
У решті постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 19.01.2017 залишено без змін.
Ухвалюючи рішення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 22.09.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що в розумінні статті 10 Закону №796-ХІІ померлий чоловік позивача вважається військовослужбовцем. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 має не менше 20 років страхового стажу, а її чоловік ОСОБА_2 - військовозобов`язаний, який помер внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача права на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення нею 50 років на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.
При цьому, на переконання суду першої інстанції належним способом захисту порушених права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, оскільки вирішення питань пов`язаних із призначенням пенсії належить до виключних повноважень органу, що її призначає.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині обраного судом способу захисту порушеного права ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вже не вперше зверталась у судовому порядку про оскарження дій та рішень пенсійного органу по відмові їй у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку та судами були задоволені вимоги ОСОБА_1 шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання призначення позивачу пенсії, втім у призначенні пенсії вкотре відмовлено, що мало наслідком звернення позивача із цим позовом до суду.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що померлий чоловік позивача не був військовослужбовцем, а був військовозобов`язаним, призваним на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому на неї не поширюються положення абзацу 6 пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV. Також скаржник вказав на те, що позивач вже двічі зверталась до суду з аналогічними позовними вимогами та судами у цих справах ухвалені рішення, які набрали законної сили, а тому є підстави закрити провадження у справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідних положень" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 10.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, померлий чоловік позивача, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 3, інвалідом І групи та мав право на пільги і компенсації, передбачені Законом №796-ХІІ.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2008, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно архівної довідки №2156 від 11.08.2004 року, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, по архівним документам військової частини №61753 ОСОБА_2 у складі частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період із 30.07.1989 (наказ №421) по 26.10.1989 (наказ №597).
Відповідно до висновку обласної спеціалізованої лікарської-консультативної комісії №13768 від 17.11.2008 року смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач звернулася до Уманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області з заявою від 14.07.2016 про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-ІV.