ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/3646/18
адміністративне провадження №К/9901/9747/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого суді Берназюка Я.О., суддів: Желєзного І.В., Коваленко Н.В.,
при секретарі судового засідання Лупу Ю.Д.,
за участю:
представника відповідача Карпіленко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу №804/3646/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року (у складі головуючого судді Жукової Є.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року (у складі колегії: головуючого судді Білак С.В., суддів Малиш Н.І., Шальєвої В.А.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
визнати рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №Ш-6090 від 12 лютого 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком протиправним;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 з 17 травня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він до липня 1998 року проживав в АДРЕСА_1 ., надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. 17 травня 2017 року представник позивача звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії за віком, додавши до неї необхідні документи, проте відповідачем листом від 22 травня 2017 року №13 протиправно було зазначено, що за даними документами не підтверджено місце проживання ОСОБА_1 на території України та відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позовну заяву задоволено частково. Визнано протиправним рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №Ш-6090 від 12 грудня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1, з урахуванням заробітної плати для обчислення пенсії, служби в Радянській Армії, стажу зазначеного у трудовій книжці, як не працюючому пенсіонеру, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з 12 грудня 2018 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що бездіяльність відповідача, допущена останнім при відмові в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю документів, підтверджуючих місце проживання останнього в Україні на законних підставах, суперечить приписам Конституції України щодо неможливості скасування конституційних прав і свобод, рівності конституційних прав і свобод громадян незалежно від місця проживання, гарантування піклування та захисту громадянам України, які перебувають за її межами, права громадян на соціальний захист у старості.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року в адміністративній справі №804/3646/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року в адміністративній справі №804/3646/18 скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки ОСОБА_1 на даний час не мешкає на території України - він не може звертатися до будь - якого органу Пенсійного фонду України, адже у Постанові Пенсійного фонду України "Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій" від 14 грудня 2015 року № 25-1 чітко зазначено, що із заявами про призначення пенсії незалежно від території обслуговування таких органів можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в перелічених адміністративно-територіальних одиницях держави України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернулась із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення дати призначення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга надійшла до суду 08 квітня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/3646/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу призначено до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи про дату, час та місце судового засідання.
Позивач, будучи належним чином повідомлений, в судове засідання не з`явився, однак в касаційній скарзі заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановлено, що представник позивача звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком. До зазначеної заяви були додані наступні документи: копія нотаріально засвідченої довіреності, паспорт та оригінал для звіряння; копія картки платника податків та оригінал для звіряння; копія трудової книжки та оригінал для звіряння; заява про перерахунок пенсійних виплат на банківський рахунок; копія паспорта представника та оригінали для звіряння.
Рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області було прийнято рішення про відмову в поновленні пенсії №13 від 22 травня 2017 року.
Вказану відмову було оскаржено в судовому порядку.
Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі №208/3171/17 апеляційну скаргу Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 серпня 2017 року у справі №208/3171/17 задоволено частково. Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 серпня 2017 року у справі №208/3171/17 скасовано. Позов ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними рішення та спонукання до вчинення дій задоволено частково. Зобов`язано Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 травня 2017 року про призначення пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі №208/3171/17 відділом з питань призначення та перерахунків пенсії №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 12 лютого 2018 року №Ш-6090, оскільки за наданими для призначення пенсії документами, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України ОСОБА_1, як це передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядком надання документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись з рішенням відповідача, вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну. Крім того, позивач посилається на абзац другий статті 2 закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відповідно до якого реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами їх обмеження. Зазначає позивач і про гарантії встановленні в статті 24 Конституції України, де зазначено, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що, оскільки позивач на даний час не мешкає на території України - він не може звертатися до будь - якого органу Пенсійного фонду України.
При цьому, на думку позивача, суд першої інстанції невірно визначив дату призначення пенсії, датою для поновлення пенсії повинно бути 17 травня 2017 року, а саме дати первинного звернення позивача до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
06 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу позивача, в якому зазначається, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив мотивований, зокрема, тим, що у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач на обліку, як одержувач пенсії, не перебував і не перебуває. Документи, передбачені пунктом 2.22 Порядку №21-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське позивач не передавав.
При цьому, відповідач посилається на те, що в заяві позивача від 17 травня 2017 року зазначено останнє місце реєстрації - АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 2000 році), а відповідно до нотаріально посвідченою довіреності від 09 жовтня 2016 року місце проживання позивача: АДРЕСА_3 .
Тож, на думку відповідача, позивачем не дотримано порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, визначеного чинним законодавством України, оскільки заяву подано не за місцем проживання (реєстрації).
24 вересня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких підтримуються мотиви викладені у відзиві на касаційну скаргу позивача.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року не повністю, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника прийнятні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Згідно із частиною першою статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, суд зазначає, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР право на забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням згідно з цими Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Статтею 45 Закону № 1058-IV визначаються строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії. При цьому, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права; пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Суд зазначає, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме, призначаються у зв`язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов`язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.
При цьому, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року №21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне.
Згідно із пунктом 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 наведеного Порядку звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного вище Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку;