Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 1321/1551/12
провадження № 61-31280св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_7, на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року у складі судді Фарина Л. Ю. та рішення апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Копняк С. М., Левика Я. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У травні 2012 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання свідоцтва про право на спадщину незаконним, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та виділ частки з майна колгоспного двору.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік та батько позивачів - ОСОБА_9 . До дня його смерті він був зареєстрований та проживав разом із сім`єю в житловому будинку по АДРЕСА_1, який відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 30 грудня 1989 року Княжівською сільською радою, належав колгоспному двору баби ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .
На момент реєстрації права власності на спірний будинок за колгоспним двором ОСОБА_10 та станом на 15 квітня 1991 року позивачі та померлий ОСОБА_9 були членами колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_8, а 27 грудня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на весь будинок і 21 лютого 2012 року на підставі договору дарування подарувала його своєму сину - ОСОБА_5 .
Позивачі вважали, що ОСОБА_8 успадкувала після ОСОБА_10 належний колгоспному двору весь спірний житловий будинок, не маючи на це відповідних правових підстав, оскільки за законом ОСОБА_10 не була одноособовим власником вказаного будинку, а вони як члени колгоспного двору мають право на частку в майні цього двору, тому ОСОБА_8 неправомірно видано свідоцтво про право на спадщину на весь будинок.
Свої доводи позивачі мотивували тим, що згідно з довідкою Княжівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 23 квітня 2012 року № 237 відповідно до погосподарської книги № 11 за 1986 - 1990 роки господарство № 455 є колгоспним, голова двору ОСОБА_10, члени двору: ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, з 1991 року по 1995 рік голова двору - ОСОБА_9 .
Виходячи з наведеного, позивачі вважали, що ОСОБА_8 мала право на спадкування після смерті ОСОБА_10 лише 1/6 частини спірного будинку, оскільки станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були позивачі, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 .
Враховуючи викладене та уточнивши позовні вимоги, позивачі просили: визнати незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 27 грудня 2011 року на ім`я ОСОБА_8 ; визнати неправомірним набуття права власності ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 та скасувати реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_8; витребувати у ОСОБА_5 вказаний житловий будинок; виділити з майна колгоспного двору їхні частки та визнати за ними право власності на 4/6 ідеальних частини (по 1/6 кожному) зазначеного житлового будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що на підставі рішення Сокальської районної ради народних депутатів від 29 грудня 1989 року № 353 ОСОБА_10 отримала свідоцтво про право особистої власності на спірний будинок, вказані рішення та свідоцтво не скасовані, тому посилання позивачів на те, що спірний будинок перебував у власності колгоспного двору є безпідставним. ОСОБА_8 як спадкоємець першої черги після померлої ОСОБА_10 в установленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, а позивачі на момент її смерті проживали у будинку АДРЕСА_3 , а не у спірному будинку № 43 за вказаною адресою, тому фактично спадщину після ОСОБА_10 не прийняли.
Справа розглядалась в апеляційному порядку неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання незаконним свідоцтва про право на спадщину за законом за реєстровим номером 1-1957, виданого ОСОБА_8 . 27 грудня 2011 року Сокальською державною нотаріальною контрою на право успадкування після смерті ОСОБА_10 житлового будинку АДРЕСА_1 ; визнання неправомірним набуття права власності ОСОБА_8 на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 ; скасування реєстрації права власності на спірний будинок за ОСОБА_8 в ЛОР ДКП "Червоноградське МБТІ" (запис № 92 в книзі 1 від 30 січня 2012 року); витребування з володіння ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_1 ; виділення з майна колгоспного двору частки позивачів та визнання за позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 права власності на 4/6 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із безпідставності позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У червні 2017 року ОСОБА_7, який представляє інтереси позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно відхилив одні докази та надав перевагу іншим доказам у справі. Рішення суду не відповідає встановленим у справі обставинам. Суди не дослідили належним чином записи в погосподарській книзі на підтвердження належності господарства до певної суспільної групи та членства у ньому позивачів. Крім того, суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_10 була останнім членом колгоспного двору № НОМЕР_1 після смерті чоловіка ОСОБА_17 у 1986 році, оскільки колгоспний двір існував до 15 квітня 1991 року, а позивачі прибули в нього в 1988 році.
Доводи інших учасників справи:
У січні 2018 року ОСОБА_5 подав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що доводи касаційної скарги необґрунтовані, зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому просив залишити оскаржуване рішення апеляційного суду Львівської області від 12 січня 2017 року без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сокальського районного суду Львівської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 05 червня 2019 року № 590/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-31280св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві - Курило В. П.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.