Постанова
Іменем України
07 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 272/716/15-ц
провадження № 61-5619св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Гансецької І. А., Кочетова Л. Г.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання об`єктами спільної сумісної власності подружжя - нерухомого майна: незданого в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку, земельної ділянки та поділ їх в натурі.
Позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу з відповідачем у 2004-2007 роках вони збудували спірне домоволодіння, в подальшому сільська рада надала відповідачу земельну ділянку для його обслуговування, яка ним приватизована. Шлюб між ними розірвано, поділити майно добровільно неможливо.
Позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя - житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1330 га по АДРЕСА_1 . Під час розгляду справи позивач змінила позовні вимоги і остаточно просила визнати спільною сумісною власністю подружжя об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1330 га, визнати за сторонами право власності на 1/2 частку майна за кожним і поділити майно в натурі. Після проведення судової будівельно-технічної експертизи уточнила, що просить здійснити поділ за варіантом № 3 (співвласник 1).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 вересня 2016 року у позові відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що для визнання роздільного майна спільним майном подружжя необхідно, щоб вартість роздільного майна в період шлюбу збільшилася істотно. Ця обставина має вирішальне значення. Так, згідно висновку судово-технічної та земельно-технічної експертизи від 08 лютого 2016 року вартість садиби становить 480 900,00 грн, вартість коробки становить 207 032,00 грн. Таким чином, вартість поліпшень за час спільного проживання становить 273 868,00 грн, тобто в разі розподілу позивач отримає 136 934,00 грн. Зазначена сума вартості будматеріалів та робіт при загальній вартості садиби 480 900,00 грн неможливо вважати істотною та такою, що дає можливість визнати спірну садибу об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Земельна ділянка була приватизована відповідачем, а тому у відповідності з статті 57 СК України є його особистою власністю.
В позовній заяві позивачем зазначено, що на отримання компенсації вона не згодна, тому суд питання щодо присудження позивачу компенсації не обговорював. Стосовно доводів позивача про її право та право їхньої неповнолітньої дитини на житло, суд зазначає, що зазначені правовідносини вирішуються в порядку, передбаченому нормами ЖК України та таких позовних вимог позивачем заявлено не було.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 вересня 2016 року і ухвалено нове рішення.
Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1330 га, кадастровий номер 1820382400:01:003:0086.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1330 га, кадастровий номер 1820382400:01:003:0086.
Поділено об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок та господарські будівлі по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1330 га, кадастровий номер 1820382400:01:003:0086 в натурі за варіантом № 3 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 253/02-2016 від 08 лютого 2016 року.
Виділено в натурі ОСОБА_1 житлову кімнату 1-8 площею 16,4 кв. м, житлову кімнату 1-6 площею 12 кв. м, частину житлової кімнати 1-5-1 площею 16,2 кв. м, кухню площею 11,1 кв. м, коридор площею 7,4 кв. м, відкриту веранду, частину сараю Б-1(1), погріб загальною вартістю 250 539,00 грн, що становить 52/100 ідеальної частки.
Виділено в натурі ОСОБА_1 згідно додатку № 8 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 253/02-2016 від 08 лютого 2016 року земельні ділянки площею 226,2 кв. м та 438,8 кв. м.
Виділено в натурі ОСОБА_2 житлову кімнату 1-7 площею 21,2 кв. м, частину житлової кімнати 1-5-2 площею 21,1 кв. м, ванну площею 6,1 кв. м, туалет площею 0,8 кв. м, гараж І, коридор ІІ, вбиральню В-1, частину сараю Б-1(2) загальною вартістю 230 361,00 грн, що становить 48/100 ідеальних часток.
Виділено в натурі ОСОБА_2 згідно додатку № 8 до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 253/02-2016 від 08 лютого 2016 року земельну ділянку площею 665 кв. м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за відступ від частки в розмірі 10 089,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 206,20 грн та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 7 212,80 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову суперечить нормам матеріального закону та не узгоджується з усталеною судовою практикою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасуватиі залишити в силі рішення першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 272/716/15-ц і витребувано її з Андрушівського районного суду Житомирської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
04 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано обставини, які мають значення для справи, зроблено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Апеляційній суд вийшов поза межі апеляційної скарги та позовних вимог.
Апеляційним судом не взято до уваги, що згідно висновку судово-технічної та земельно-технічної експертизи від 08 лютого 2016 року вартість садиби становить 480 900,00 грн, вартість коробки становить 207 032,00 грн. Тобто вартість поліпшень за час спільного проживання становить 273 868,00 грн, що дає підстави про неможливість визнати майно спільною сумісною власністю, так як каркас (коробка) та дах були придбані батьком відповідача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали заперечення (відзиву) на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що з 29 червня 2002 року по 21 травня 2013 року сторони перебували у шлюбі. За даними будівельного паспорту та технічного паспорту, оформлених на ім`я ОСОБА_2, у 2004-2007 роках на АДРЕСА_1 збудований житловий будинок із господарськими спорудами (т.1 а.с. 56-65, 111-116).
Рішенням Гальчинської сільської ради Андрушівського району Житомирської областівід 31 липня 2003 року ОСОБА_2 для будівництва виділена земельна ділянка площею 0,12 га. Рішенням Гальчинської сільської ради Андрушівського району Житомирської областівід 05 вересня 2012 року затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1330 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (т.2 а.с. 51). 06 грудня 2012 року ОСОБА_2 виданий державний акт.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 253/02-2016 від 08 лютого 2016 року ступінь будівельної готовності спірного житлового будинку становить 93%, господарських будівель та споруд - 100%, поділ домоволодіння в натурі можливий (т.1 а.с. 203-239).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.