Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 405/779/17
провадження № 61-34606св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській область,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 липня 2017 року у складі судді Шевченко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградській області від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, третя особа - ОСОБА_4, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 25 липня 2005 року по
06 листопада 2015 року він працював різних посадах в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області) від 07 листопада 2015 року № 13 о/с він призначений на посаду провідного інженера відділення забезпечення автотранспортом при Головному управлінні Національної поліції в області, йому встановлений десятий тарифний розряд та надбавку за високі досягнення у праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу.
Наказом ГУ НП в Кіровоградській області від 16 лютого 2017 року № 29 о/с "По особову складу" його звільнено із займаної посади з 16 лютого 2017 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України), однак у порушення частини першої статті 44 КЗпП України у ньому не зазначено про виплату вихідної допомоги.
Посилаючись на те, що він не був попереджений про наступне вивільнення, відповідач не запропонував йому всі інші наявні в установі вакантні посади, а посада, яку він обіймав на день звільнення, фактично не була скорочена, оскільки збереглася у новому штаті ГУ НП в Кіровоградській області,
ОСОБА_1 просив скасувати наказ ГУ НП в Кіровоградській області
від 16 лютого 2017 року № 29 о/с "По особову складу" про його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, поновити його у ГУ НП в Кіровоградській області на посаді провідного інженера відділення забезпечення автотранспортом при ГУ НП в Кіровоградській області з 17 лютого 2017 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ ГУ НП в Донецькій області від 16 лютого 2017 року № 29 о/с "По особову складу" про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера відділення забезпечення автотранспортом при ГУ НП в Кіровоградській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного інженера відділення забезпечення автотранспортом при ГУ НП в Кіровоградській області.
Стягнуто з ГУ НП в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2017 року по 31 липня
2017 року, у розмірі 40 793,92 грн.
Допущене до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки внаслідок організаційно-штатних змін в ГУ НП в Кіровоградській області, зокрема скасування тимчасових штатів, не відбулося скорочення чисельності штату провідних інженерів відділення забезпечення автотранспортом, тоді як зміна внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи чи її підпорядкування не може бути підставою для звільнення працівника за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Ознайомлення позивача з наказом ГУ НП в Кіровоградській області від 02 грудня 2016 року № 892 "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в області" не свідчить, що його було попереджено про наступне звільнення. Крім того, відповідачем не виконаний обов`язок з працевлаштування позивача, оскільки йому не було запропоновано іншу роботу, зокрема вакантну станом на 02 грудня 2016 року посаду провідного інженера відділення забезпечення автотранспортом, на яку 09 грудня 2016 року призначено ОСОБА_4 При звільненні позивача у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, не було враховано його переважне перед ОСОБА_4 право на залишення на роботі, як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Додатковим рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 серпня 2017 року вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2017 року апеляційну скаргу ГУ НП в Кіровоградській області відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скаргаГУ НП в Кіровоградській області у якій заявник просив скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградській області від 19 вересня 2017 року, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 . відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що на дату звільнення ОСОБА_1 не відбулося фактичного скорочення чисельності штату провідних інженерів відділення забезпечення автотранспортом при ГУ НП в Кіровоградській області не відповідають обставинам справи, оскільки згідно наказу Національної поліції України від 09 листопада 2016 року № 1143 дск та наказу ГУ НП в Кіровоградській області від 02 грудня 2016 № 892 скороченню підлягали абсолютно всі посади тимчасового штату із затвердженням нового постійного штату. У ГУ НП в Кіровоградській області було створено новий відділ за функціями і завданнями аналогічний тому, в якому працював позивач. Новостворений відділ змінив підпорядкування, новий штатний розпис передбачав введення нових посад.
Ураховуючи, що позивач 02 грудня 2016 року під підпис ознайомився з наказом ГУ НП в Кіровоградській області від 02 грудня 2016 року № 892 "Про організаційно-штатні зміни в ГУ НП в області", яким передбачено скасування тимчасового штату, суди дійшли помилкового висновку про те, що його у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України не було попереджено про наступне вивільнення.
Зважаючи на те, що переведення працівника на іншу роботу у тій же установі допускається лише за його згодою, тоді як позивач, ознайомившись з вакантними посадами у новому постійному штаті ГУ НП у Кіровоградській області, такої згоди не надав, у ГУ НП в Кіровоградській області були наявними правові підстави для його звільнення із займаної посади з підстав, визначених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відхилити касаційну скаргу, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованих висновків про те, що його звільнення із займаної посади відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
04 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаютьсяспочатку за правилами, щодіють після набраннячинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.