ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 591/8745/15-ц
провадження № 61-16346св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Житлово-будівельний кооператив "Жовтень-3",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2015 року, ухвалене колегією у складі суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Панченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-3" (далі - ЖБК "Жовтень-3") про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Посилалася на те, що відповідно до наказу від 3 жовтня 2008 року № 10 з 3 жовтня 2008 року прийнята на посаду голови правління ЖБК "Жовтень-3".
27 червня 2014 року на підставі наказу ЖБК "Жовтень-3" від 27 червня 2014 року № 1/1 її звільнено із займаної посади.
За весь період перебування у трудових відносинах з відповідачем, а саме з 3 жовтня 2008 року по 27 червня 2014 року, нею не використані щорічні відпустки тривалістю 114 календарних днів, проте відповідач при звільнені грошову компенсацію за невикористані відпустки їй не виплатив.
Зазначає, що відповідач повинен провести з нею остаточний розрахунок і здійснити виплату грошової компенсації за невикористані відпустки:
- з 3 жовтня 2008 року по 3 жовтня 2009 року - за 24 календарних днів;
- з 3 жовтня 2009 року по 3 жовтня 2010 року - за 24 календарних днів;
- з 3 жовтня 2010 року по 3 жовтня 2011 року - за 24 календарних днів;
- з 3 жовтня 2011 року по 3 жовтня 2012 року - за 24 календарних днів;
- з 3 жовтня 2013 року по 3 жовтня 2014 року - за 18 календарних днів.
З огляду на викладені обставини, просила стягнути на її користь 7 546,80 грн компенсації за невикористані відпустки, 13 800 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 5 червня 2015 року, ухваленим суддею Журибедою О. М., у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що факт невикористання ОСОБА_1 щорічних відпусток у період перебування її на посаді голови правління ЖБК "Жовтень-3" з 2008 року по 2012 рік не встановлений, тому позовні вимоги є недоведеними.
В апеляційному порядку справа переглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 5 червня 2015 року скасовано із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ЖБК "Жовтень-3" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 18 днів невикористаної щорічної основної відпустки в розмірі 1 278 грн за виключенням сум відрахування на податки та інших обов`язкових платежів і 500 грн у відшкодування моральної шкоди.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення грошової компенсації за 18 днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 3 жовтня 2013 року по 3 жовтня 2014 року в розмірі 1 278 грн 71 грн (середньоденна заробітна плата) * 18 (дні відпустки) = 1 278 грн), оскільки позивач з 2008 року не перебувала у відпустках саме з її вини чи її небажання, тому виплата компенсації за невикористану відпустку має бути виплачена за останній рік, який передував звільненню позивача.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На думку заявника, відмова у задоволенні позову в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відповідачем не доведено, що відпустки не використано саме з її вини як працівника; з цих же підстав необґрунтованою є відмова у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
Відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на необґрунтованість касаційної скарги і посилається на те, що судом правомірно взято до уваги вину самого позивача у невикористанні щорічних відпусток, оскільки тільки вона як керівник вирішувала питання надання відпусток, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження і ухвалою цього ж суду від 23 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У 2018 році вказана справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судами встановлено, що рішенням правління ЖБК "Жовтень-3" від 3 жовтня 2008 року ОСОБА_1 призначено на посаду голови правління кооперативу.
Відповідно до п. 63 Статуту ЖБК "Жовтень-3" у редакції від 10 лютого 1997 року голова правління здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених) і правління.
Відповідно до протоколу засідання правління ЖБК "Жовтень-3" від 19 червня 2014 року № 39 за результатами обговорення роботи голови правління ЖБК "Жовтень-3" ухвалено висловити ОСОБА_1 недовіру та звільнити із займаної посади.
Звільнення ОСОБА_1 відбулося 27 червня 2014 року, заробітну плату за червень 2014 року вона отримала 18 серпня 2014 року.
Також судами встановлено, що у період перебування позивача на посаді голови правління ЖБК "Жовтень-3" табелі обліку робочого часу працівників та їх особові картки не велися, графік надання відпусток не складався, книги наказів по ЖБК"Жовтень-3", в тому числі і наказів про надання відпусток, не велися.
У встановлений правлінням ЖБК "Жовтень-3" строк, а саме до 10 липня 2014 року, ОСОБА_1 новообраному голові правління кадрову документацію ЖБК "Жовтень-3" не передала.