ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/2082/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
прокуратури - Гришина Т. А.,
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 (судді: Гребенюк Н. В., Барбашова С. В., Радіонова О. О.) і рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 (суддя Смірнова О. В.) у справі
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут",
про стягнення 2 072 365,09 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У липні 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 Харківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Харжитлопостачзбут" (далі - ТДВ "Харжитлопостачзбут") 2 072 365,09 грн, нарахованих за період із 01.07.2015 по 30.06.2018.
1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 1212 -1214 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України обґрунтовано тим, що ТДВ "Харжитлопостачзбут" є власником нерухомого майна (нежитлових будівель), розташованого по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові на земельній ділянці, якою відповідач користується із порушенням вимог земельного законодавства, а саме без оформлення речових прав на земельну ділянку площею 0,2271 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, а також не сплачує плату за землю у передбаченому законодавством розмірі.
1.3. У поясненнях Харківська міська рада, посилаючись на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, наголосила на правильності обраного прокурором способу захисту порушеного права, а також зазначила про наявність правових підстав для стягнення з ТДВ "Харжитлопостачзбут" грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою для експлуатації нерухомого майна.
1.4. У відзиві на позовну заяву ТДВ "Харжитлопостачзбут", заперечуючи проти її задоволення, наголосило, що набуло майно за наявності достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, здійснює передбачені законодавством заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою у порядку, визначеному законом. Відповідач зазначив, що не порушив строків з укладення договору оренди, а відсутність на час звернення прокурора із позовною заявою оформлених на відповідача документів на земельну ділянку не є правопорушенням.
Отже, на думку відповідача, прокурор помилково ототожнив поняття безпідставного набуття майна (земельної ділянки як підставу застосування положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, із неукладенням договору оренди земельної ділянки.
Крім того, відповідач акцентував на недоведенні прокурором невиконання чи неналежного виконання Харківською міською радою своїх функцій, а отже і на наявності правових підстав для звернення прокурора з відповідним позовом.
1.5. Ухвалами Господарського суду Харківської області від 04.09.2018 і від 15.01.2019 провадження у справі було зупинено.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у справах № 922/391/18 і № 922/551/18, правильно акцентував необхідність з`ясувати для вирішення цього спору, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав, та встановити обґрунтованість порядку і підстав нарахування орендної плати за користування цією ділянкою.
Суди установили, що земельна ділянка по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові, про яку зазначають прокурор і Харківська міська рада, не має визначених меж, кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, а отже ця земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень статті 791 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.
Крім того, суди наголосили, що із розрахунків Харківської міської ради неможливо встановити, чи правильними є застосовані радою функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, у зв`язку з чим ці розрахунки позивача визнано неправомірними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, прокурор у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2019, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, неправильним застосуванням судами норм процесуального та матеріального права.
Скаржник не погоджується із висновками судів про відмову у задоволенні позову через відсутність у матеріалах справи витягу із нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, акцентуючи, що виконавчі органи Харківської міської ради мають право та можливість розраховувати нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, а витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримують для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні, а також для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можна отримати тільки за наявності розробленої та затвердженої відповідно до вимог законодавства технічної документації на конкретну земельну ділянку. Проте ураховуючи, що технічну документацію на спірну земельну ділянку не розроблено та не затверджено, між сторонами у справі склалися позадоговірні (кондикційні) правовідносини, розрахунки Харківської міської ради здійснено не з метою укладення між сторонами угоди, а використовуються як цивільний елемент і доказ на обґрунтування суми позову, заявленої до стягнення.
Отже, прокурор наголошує, що у цьому випадку для розрахунку розміру безпідставно збереженого відповідачем майна - грошових коштів за використання земельних ділянок комунальної власності та вирішення справи по суті наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не є обов`язковою.
Прокурор також вважає, що для врегулювання судом кондикційних правовідносин між позивачем і відповідачем необхідною є не сформованість земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, а з`ясування фактичної площі, якою користується відповідач. Так, Харківська міська рада разом із фахівцями у галузі геодезії встановила межі, площу та конфігурацію спірної земельної ділянки.
У касаційній скарзі прокурор також акцентував, що наявність рішення Харківської міської ради від 10.09.2008 № 234/08 про надання відповідачеві згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, рішення від 21.06.2017 № 680/7 про надання відповідачеві дозволу на розробку документації із землеустрою підтверджує невжиття Харківською міською радою упродовж тривалого часу заходів для відновлення порушених інтересів держави.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Харжитлопостачзбут" просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи на правомірності, законності, обґрунтованості висновків судів і безпідставності доводів скаржника.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:
- згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.07.2018 № 132353739 з 11.10.2016 право власності на нежитлові будівлі літ. А-1 загальною площею 103,1 м2, літ. Б-1 загальною площею 189,9 м2, літ. В-1 загальною площею 469,3 м2, літ. Г-1 загальною площею 61,2 м2 по вул. Коцарській, 43 зареєстровано за ТДВ "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.10.2016 № 32014046;
- ТДВ "Харжитлопостачзбут" є правонаступником щодо всіх прав і обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Харжитлопостачзбут" (далі - ВАТ "Харжитлопостачзбут"), яке припинилося в результаті приєднання до відповідача.
- 20.02.1996 ВАТ "Харжитлопостачзбут" Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області видано свідоцтво № 123 про право власності на майно;
- земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові будівлі, виділено у користування Харківському міжобласному відділенню "Укркомунпостач", яке у подальшому перейменовано на ВАТ "Харжитлопостачзбут" на підставі рішення виконкому від 25.06.1947 № 573, що підтверджується новою редакцією статуту, затвердженого загальними зборами учасників (протокол від 23.05.2011), а також листом заступника голови виконкому Ленінської районної ради м. Харкова Харківської області від 02.10.1998 № 1120исх (том 1, а. с. 144 - 148);
- згідно з рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради Харківської області від 21.06.2017 № 680/17 ТДВ "Харжитлопостачзбут" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова орієнтовно площею 0,2250 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого та складського призначення по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові;
- 07.06.2018 головний спеціаліст відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Павловський Р. В. здійснив заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Коцарська, 43 у м. Харкові, здійснив обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Обстеження на місцевості здійснювалося за участі інженера-землевпорядника відділу землевпорядних робіт та підготовки планово-картографічної основи Харківської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру Бондаренка А. В .;
- за змістом акта обстеження на місцевості від 07.06.2018 на земельній ділянці площею 0,2271 га по вул. Коцарській, 43 у м. Харкові розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за ТДВ "Харжитлопостачзбут".
4.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради про стягнення з ТДВ "Харжитлопостачзбут" 2 072 365,09 грн, нарахованих за період із 01.07.2015 по 30.06.2018 на підставі статей 1212 -1214 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України у зв`язку із порушенням відповідачем вимог земельного законодавства, без оформлення речових прав на земельну ділянку площею 0,2271 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і без внесення плати за землю у передбаченому законодавством розмірі.
4.4. Предметом регулювання положення глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
4.5. Водночас перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1статті 141 цього Кодексу).
4.6. За змістом глави 15 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
4.7. Ураховуючи положення чинного законодавства, а також правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, ТДВ "Харжитлопостачзбут" як фактичний користувач земельної ділянки, на якій розташовано належне товариству нерухоме майно, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
4.8. Разом з цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до статті 162 цього Кодексу у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві може бути наведено й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.9. Так, суди першої та апеляційної інстанції установили, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів - орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщено нерухоме майно, за період з 01.07.2015 по 30.06.2018.