ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/6293/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковського О.В. - головуючого, Кондратової І.Д., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.
розглянув касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мухи Віктора Анатолійовича
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019
(Чус О.В. - головуючий, судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.)
у справі № 904/6293/17
за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
до Фізичної особи - підприємця Мухи Віктора Анатолійовича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дивобуд"
про стягнення вартості безпідставно отриманого майна
Учасники справи:
представник КПТМ "Криворіжтепломережа" - Демченко А.Г.;
представник ФОП Мухи В. А. - Муха В.А. (особисто);
представник ТОВ "Дивобуд" - не з`явився;
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 30.05.2017 Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КП ТП "Криворіжтепломережа", позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Мухи Віктора Анатолійовича (далі - ФОП Муха В.А., відповідач) вартості безпідставно отриманого майна у розмірі 23808,83 грн.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в умовах неукладеного між сторонами договору відповідач за період з 01.01.2015 по 25.03.2017 отримав, але не оплатив теплову енергію.
2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
2.1 Справа розглядалася судами неодноразово
2.2 16.01.2019 Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП ТМ "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА".
2.3 Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд виходив з наступного:
- відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" відносини у сфері теплопостачання встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії. Визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів";
- відповідач, який є власником нежитлового приміщення та фізичною особою - підприємцем відноситься до категорії "інші споживачі" через неможливість віднесення останнього до першої та другої категорії споживачів;
- договір купівлі-продажу теплової енергії за вказаним у позовній заяві об`єктом між сторонами не укладений;
- зважаючи на те, що між сторонами фактично склалися договірні відносини, та виходячи із аналізу змісту ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, їх положення не можуть застосовуватися до правовідносин, які врегульовуються договором;
- доводи відповідача про те, що справа не підлягає розгляду у господарському суді та провадження у даній справі підлягає закриттю безпідставні, оскільки нежитлове приміщення використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, а відтак дана справа має розглядатись за правилами саме господарського судочинства.
24.06.2019 Центральний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019 та прийняв нове рішення про задоволення позову. З відповідача на користь позивача стягнуто 23808,83 грн за постачання теплової енергії, а також розподілено судові витрати.
2.4 Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з наступного:
- зі змісту пункту 44 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, слідує, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання;
- відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13;
- у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини;
- між сторонами протягом 01.05.2014 по 31.12.2016 склалися фактичні договірні відносини з постачання та споживання теплової енергії, позивачем належними доказами підтверджено факт подачі теплової енергії у нежитлове приміщення, вбудоване в першій поверх п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 43,4 кв. м., яке знаходиться у місті Кривий Ріг по вул. Свято-Миколаївська (Леніна), буд . 31, приміщення № 2 , яким користувався відповідач у зазначений період, докази відключення приміщення від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку відсутні, а тому позов підлягає задоволенню на підставі ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України та п.1 ч.1 ст. 174 ГК України;
- самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання, що відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі №6-1192цс15;
- позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язаний оплатити надані послуги. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1706цс15, від 11.11.2015 у справи № 6-1192цс15.
3. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини
3.1 На підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2005 відповідач придбав нежитлове приміщення, вбудоване в першій поверх п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 43,4 кв.м., яке знаходиться у місті Кривий Ріг по вул. Свято-Миколаївська (Леніна), буд. 31, приміщення № 2 .
3.2 30.06.2005 між КП ТП "Криворіжтепломережа", як постачальником, та ФОП Муха В.А., як споживачем, укладено договір №4626 на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та пари від 30.06.2005.
3.3 Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 у справі №904/8416/13 визнано недійсним договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та пари №4626 від 30.06.2005.
Постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 та Вищого господарського суду України від 01.10.2014 вказане судове рішення залишено без змін.
3.4 КП ТП "Криворіжтепломережа" здійснює постачання теплової енергії до будинку 31 по вулиці Свято-Миколаївська (Леніна ), оскільки даний будинок є багатоповерховим, опалення до приміщення №2 здійснюється від транзитних трубопроводів житлового будинку і є невід`ємною частиною системи опалення вказаного будинку, що свідчить про те, що відповідач фактично отримує теплову енергію в належному йому приміщенні.
За період з 01.01.2015 по 25.03.2017 позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію на суму 23808,83 грн, але відповідач не сплачував вартість отриманого майна за тарифами передбачених для категорії "інші споживачі". Облік споживання теплової енергії здійснювався розрахунковим способом до квітня 2016, а з жовтня 2016 на підставі показників приладу обліку теплової енергії, встановленого в будинку.
3.5 Оскільки відповідач безпідставно отримав послуги з теплопостачання, а повернути їх неможливо, то за аналогією застосування ч.2 ст. 1213 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість отриманих послуг.
Станом на 01.01.2017 у відповідача наявна заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги з технічного обслуговування мереж за період споживання з 01.05.2014 по 31.12.2016.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4.1 01.08.2019 відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2019.
5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
5.1 Апеляційний господарський суд формально підійшов до розгляду даної справи, не врахувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах №904/6293/17, №904/6293/17, а також висновки Великої палати Верховного Суду у справі №904/7024/18 про визнання укладеним договору про постачання теплової енергії від 06.11.2018, в якій приймали участь ті ж самі сторони.
5.2 Апеляційним господарським судом порушено строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також прийнято скаргу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, тоді як місцевий господарський суд в своїй ухвалі від 27.08.2018 вирішив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
5.3 Судом апеляційної інстанції не враховано, що правовідносини сторін у даній справі фактично набули договірного характеру, що унеможливлює застосування до них норм ст. ст. 1212, 1213 ЦК України. Окрім того, згідно з Окремою думкою до Великої палати Верховного Суду у справі №904/7024/18 спори між КП ТМ "Криворіжтепломережа" та ФОП Муха В.А. щодо забезпечення комунальної послуги спірного нежитлового приміщення мають розглядатися в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції.
6. Узагальнені доводи інших учасників у справі, викладені у відзивах на касаційну скаргу
6.1 Позивач заперечував проти касаційної скарги, просив суд залишити оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін як таку, що ухвалена з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Також позивач звертав увагу суду касаційної інстанції на наступне:
- місцевий господарський суд відмовив у позові, вказавши на фактичне існування договірних правовідносин сторін. Однак даний висновок є помилковим, з огляду на відсутність волевиявлення відповідача на укладання такого договору та недосягнення сторонами всіх істотних умов, що є обов`язковою умовою для укладення договору;
- зважаючи на доведення факту постачання теплової енергії у приміщення відповідача у спірному періоді за умови неукладеного між сторонами договору, а також з огляду на відсутність доказів відключення відповідача від системи централізованого опалення, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачеві вартість безпідставно набутої та спожитої теплової енергії внаслідок неможливості її повернення в натурі.
6.2 Третя особа відзив на касаційну скаргу не надала, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
7.1 З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2 Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача вартості безпідставно отриманого майна (теплової енергії) у розмірі 23808,83 грн.
7.3 Відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, врегульовані Законом України "Про теплопостачання", яким передбачено:
- споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору (стаття 1);
- теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії; споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини четверта та шоста статті 19);
- споживач зобов`язаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (стаття 25).
7.4 Аналогічні положення містять Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, згідно з п.п.3, 4, 14 яких споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору. Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.