Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 736/362/16-к
провадження № 51-2985 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого Святської О. В.,
суддів: Вус С. М., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю.Є.,
виправданого ОСОБА_1
захисника Помаза А.П
розглянувши касаційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернігівської області Єременка РоманаАнатолійовича на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2017 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016270000000028 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 3683 Кримінального кодексу України (далі - КК ),
встановив:
Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 червня 2017 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, звищою освітою, працюючого головою правління Корюківського споживчого товариства, не судимого,
визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 3683 КК та виправдано.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 предʼявлено обвинувачення у тому, що перебуваючи з 25 жовтня 2013 року на посаді голови правління Корюківського споживчого товариства (код ЄДРПОУ 01776369, м. Корюківка, пров. Вокзальний, 5), на підставі ч. 2 ст. 5 Закону України "Про споживчу кооперацію" та п.п.1.1, 2.1 (г), 6.7, 6.8 Статуту Корюківського споживчого товариства, прийнятого зборами уповноважених членів Корюківського споживчого товариства 21.05.2013 року, являвся службовою особою юридичної особи приватного права, уповноваженим одноосібно приймати рішення з поточних питань діяльності споживчого товариства та без довіреності, зокрема, представляти споживче товариство у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами, від імені споживчого товариства підписувати договори (угоди), контракти, здійснювати контроль за їх виконанням. У середині січня 2016 року на звернення ОСОБА_4 з приводу можливості укладання договору оренди приміщення з метою розміщення місця для торгівлі одягом ОСОБА_1 повідомив, що готовий укласти з ним від імені Корюківського споживчого товариства договір оренди приміщення частини магазину НОМЕР_1 (торговий зал площею 65 м2), розташованого за адресою АДРЕСА_2. При цьому, ОСОБА_1, з метою збагачення, переслідуючи корисливий мотив, використовуючи надані йому повноваження, висловив ОСОБА_4 прохання, окрім внесення орендної плати в касу споживчого товариства, надати йому особисто за укладання договору оренди приміщення для торгівлі неправомірну вигоду в розмірі 3500 грн., на що ОСОБА_4 погодився. У подальшому, 15.02.2016 року близько 14 години ОСОБА_1, перебуваючи на робочому місці в будівлі за адресою: АДРЕСА_3, надав вказівку головному бухгалтеру споживчого товариства ОСОБА_5 підготувати договір між Корюківським споживчим товариством (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) здачі в оренду частини магазину НОМЕР_1 (торговий зал площею 65 м2), розташованого за адресою АДРЕСА_2, з датою укладання та терміном дії з 20.02.2016 року до 31.03.2016 року та розміром орендної плати в сумі 3500 грн., а також акт приймання-передачі основних засобів за вказаною адресою в операційну оренду. Зазначені документи він того ж дня підписав як керівник товариства та скріпив печаткою Корюківського споживчого товариства. Цього ж дня, приблизно о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 вийти з приміщення Корюківського споживчого товариства та підійти до належного ОСОБА_1 автомобіля "Skoda Superb", з реєстраційним номером НОМЕР_2, який знаходився біля приміщення Корюківського споживчого товариства. Після цього, о 14 годині 38 хвилин, знаходячись біля вказаного автомобіля ОСОБА_1 відкрив передні дверцята автомобіля та надав вказівку ОСОБА_4 покласти на праве переднє сидіння обумовлену раніше неправомірну вигоду в сумі 3500 грн. за укладання договору оренди приміщення, належного Корюківському споживчому товариству, що ОСОБА_4 виконав.
Таким чином, ОСОБА_1 предʼявлено обвинувачення в одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368-3 КК (в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014 року; із змінами, внесеними згідно із Законом № 770-VIII від 10.11.2015 року).
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить Суд вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати у звʼязку з істотним порушенням вимог кримінального процессуального закону і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В обґрунтування наведеного зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст. ст. 85, 94, 370, 372, 374,419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), згідно яких суд зобовʼязаний мотивувати постановлені рішення, обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію дослідження та оцінки доказів. Зазначає, що апеляційним судом не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги, ухвала суду є невмотивованою та необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисник Помаз А.П. та виправданий ОСОБА_1 заперечували проти доводів касаційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, зʼясувавши думку захисника, виправданого, перевіривши матеріали кримінального провадження, дійшла наступних висновків.
Відповідно ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.