Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/3325/16-ц
провадження № 61-25445св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), КарпенкоС. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 березня 2017 року у складі судді Волчко А. Я. та рішення Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Верланова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та просила поділити майно, набуте нею за час шлюбу з відповідачем, а саме: виділити їй у власність 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яку вона оцінює в 725 000 грн, холодильник "LG" вартістю 11 700 грн, пральну машину "Samsung" вартістю 3 600 грн, автомобіль "Renault" вартістю 52 000 грн, всього на загальну суму 792 300 грн; а відповідачу виділити у власність 1/2 частину зазначеної вище квартири вартістю 725 000 грн, софу вартістю 8 200 грн та водонагрівач "Gorenje" вартістю 5 800 грн, всього на загальну суму 739 000 грн. При цьому зазначила, що згідна на отримання компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з жовтня 2003 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням суду від 07 грудня 2015 року між ними розірвано. Від шлюбу мають трьох малолітніх дітей: ОСОБА_6, 2005 рокународження, ОСОБА_7, 2007 року народження, та ОСОБА_8, 2011 року народження, які проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні.
За час подружнього життя сторони набули право власності на квартиру АДРЕСА_1, а саме 1/2 частину квартири отримали на підставі розпорядження органу приватизації Чабанівської селищної ради № 2 від 13 травня 2005 року, іншу 1/2 частину квартири на підставі договору купівлі-продажу від 23 листопада 2011 року.
Крім того, за час перебування у шлюбі сторонами було придбано наступне майно: холодильник "LG", пральну машину "Samsung", розсувні двері для шафи купе, софу, водонагрівач "Gorenje" та транспортний засіб "Renault".
Угоди про добровільний поділ вказаного майна між нею та відповідачем не досягнуто, у звʼязку з чим просить здійснити його поділ в судовому порядку і оскільки з нею проживають діти ставить питання про збільшення її частки у спірному майні.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 березня 2017 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Виділено у власність ОСОБА_4 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
Виділено у власність ОСОБА_5 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.
У решті вимог позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 була набута відповідачем ОСОБА_5 в порядку реалізації права наданого Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду", то вона є його особистою приватною власністю та не підлягає поділу між подружжям.
В той же час інша 1/2 частини спірної квартири, що була набута відповідачем в період шлюбу за договором купівлі-продажу в силу статті 60 СК України належить сторонам на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу між ними в рівних частках.
Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поділ інших речей, суди виходили з того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого письмового доказу на підтвердження існування цього майна та набуття його під час шлюбу сторонами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року, а справу передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що визнаючи частину спірної квартири особистою приватною власністю відповідача, суди не врахували, що приватизоване житло набуло статусу особистої приватної власності лише з 13 червня 2012 року після прийняття Закону України "Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка" від 17 травня 2012 року, а до цього часу житло, набуте одним із подружжя за час шлюбу в порядку приватизації, підлягає поділу на загальних підставах, тобто є спільною сумісною власністю подружжя.
Оскільки спірна 1/2 частина квартири була набута відповідачем в результаті приватизації у 2005 році, тобто під час перебування у шлюбі з позивачем, то така належить їм на праві спільної сумісної власності.
Судові рішення в частині вирішенням позовних вимог про поділ інших речей заявником не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 369/3325/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
ОСОБА_5, через свого представника ОСОБА_9, подав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2017 року без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 25 жовтня 2003 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
На підставі розпорядження керівника органу приватизації Чабанівської селищної ради від 13 травня 2005 року, органом приватизації Чабанівської селищної ради було видано свідоцтво про право власності на житло від 13 травня 2005 року, згідно з яким квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності відповідачу ОСОБА_5 (1/2 частини) та ОСОБА_5 (1/2 частини).
Квартира приватизована ними згідно з законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
23 листопада 2011 року між ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири, за яким ОСОБА_5 продала ОСОБА_5 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ХоменкоТ.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 2058.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2015 року шлюб, укладений між сторонами, розірвано.
Згідно статтей 1-3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.До обʼєктів приватизації належать, зокрема квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація здійснюється шляхом, зокрема безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сімʼї та додатково 10 квадратних метрів на сімʼю.