Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 645/4387/16-ц
провадження № 61-30000св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Циганенка Олексія Петровича на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017 року у складі судді Горпинич О. В. та рішення апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", зараз акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", (далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому зазначало, що 05 травня 2015 року укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт шляхом підписання відповідачкою Генеральної угоди.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного кредитного договору позичальник отримала кредит у розмірі 50 386,90 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом в угоді відповідач підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_4 взяті на себе зобовʼязання за кредитним договором належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 06 вересня
2016 року утворилась заборгованість у розмірі 52 637,84 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 36 946,38 грн, відсотки за користування кредитом - 3 230,58 грн; 5 911,40 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди - 6 549,48 грн.
Ураховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з
ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 06 вересня 2016 року у розмірі 52 637,84 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 березня
2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 52 637,84 грн за кредитним договором № б/н від 05 травня
2015 року, яка складається з: 36 946,38 грн - заборгованість за кредитом;
3 230,58 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
5 911,40 грн - заборгованість за пенею та комісією; 6 549,48 грн - штраф відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди.
Стягнуто ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в сумі 1 378,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що доказів належного виконання ОСОБА_4 своїх зобовʼязань за договором матеріали справи не містять, а сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, які надані суду та ніким не спростовані. Також суд зазначив, що своїм підписом ОСОБА_4 підтвердила надання згоди на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими банком Умовами та Правилами, Тарифами складає між нею та банком кредитним договір.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції:
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - Циганенка О. П. задоволено частково.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 березня
2017 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Генеральною угодою про реструктуризацію заборгованості від 05 травня
2015 року у розмірі 46 088,36 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 1 206,58 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 188,57 грн.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, апеляційний суд виходив із того, що штраф і пеня відповідно до статті 549 ЦК України є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення свідчить про недотримання положень, закріплених у статі 61 Конституції України щодо подвійного цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги:
04 серпня 2017 року представник ОСОБА_4 - адвокат
Циганенко О. М. через засоби поштового звʼязку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано норми матеріального права, які безпосередньо регламентують спірні правовідносини, а саме укладання кредитного договору та видачу кредиту.
Оскільки підпис ОСОБА_4 на Умовах і правилах, які позивач надав до суду відсутній, то зазначені Умови і правила не є складовою Генеральної угоди та не регулюють відносини між банком та ОСОБА_4
Судами не надано належної оцінки доказам, наявних в матеріалах справи.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 серпня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2017 року зупинено виконання рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами цивільної справи передано до Верховного Суду.
Розпорядженням від 04 червня 2019 року № 519/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-30000св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 04 червня 2019 року справу призначено судді.
Розпорядженням від 26 вересня 2019 року № 1685/0/226-19 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у звʼязку зі звільненням у відставку судді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-30000св18.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 30 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017 року та рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь
АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентам за користування кредитом та штрафу відповідно до пункту 2.2 Генеральної угоди.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за пенею та комісією не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду в цій частині не перевіряється.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Короткий зміст фактичних обставин справи:
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 05 травня 2015 року, з метою створення сприятливих умов для виконання ОСОБА_4 зобовʼязань за кредитним договором № SAMDN50000067664422 від 04 вересня 2012 року (далі - договір 1), сторонами була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт.
Розділом 1 Генеральної угоди сторони погодили зменшити розмір заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту, а саме - відсотки на 1 579,70 грн, комісію на 64,73 грн та штраф на
4 905,00 грн; з дати підписання цієї угоди заборгованість за договором 1 складає 54 765,56 грн. Вся заборгованість за кредитом, починаючи з дня, наступного за днем повернення кредиту (2-й день), є простроченою. На наступний день після повернення кредиту (2-й день) позичальник сплачує банку штраф в розмірі 6 549,48 грн.
Відповідно до Розділу 2 Генеральної угоди банк зобовʼязався надати позичальнику строковий кредит в сумі 50 386,90 грн на строк з 05 травня
2015 року по 31 травня 2015 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку в сумі 50 386,90 грн, а позичальник зобовʼязалась повернути кредит, сплачувати проценти в розмірі 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості в зазначені в Заяві, Умовах та правилах строки. Погашати заборгованість позичальник зобовʼязалась щомісячно в строк з "01" по "25" число кожного місяця, платежем в сумі 1 828,04 грн, що складається із заборгованості по кредиту, процентам, а також інших витрат відповідно до Умов і Правил (пункт 2.1).
Пунктом 2.2 Генеральної угоди встановлений обовʼязок позичальника сплатити банку штраф в розмірі 6 549,48 грн у разі порушення строків погашення заборгованості, зазначених в цій Генеральній угоді, Умовах та Правилах надання продукту кредитних карт більше ніж на 31 день.
При порушенні позичальником зобовʼязань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначено в Умовах та правилах за кожен день прострочки.
Підписуючи Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, позичальник ОСОБА_4 погодилася з тим, що даний договір вважається укладеним за умови його підписання обома сторонами.