Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 461/1075/16-ц
провадження № 61-35579св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Київстар",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 серпня 2016 року у складі судді Мисько Х. М. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Левика Я. А.,
Шандри М. М., Шумської Н. Л.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар") про захист прав споживача.
Позовна заява мотивована тим, що з 2008 року ОСОБА_4 користується послугами стільникового звʼязку оператора "Beeline" (в подальшому "Київстар") без абонентської плати за № НОМЕР_4.
29 грудня 2014 року ОСОБА_4 отримав на вищевказаний номер смс-повідомлення, в якому було вказано, що його номер автоматично, без його згоди переведено на тариф "Вільна мережа" з подобовою абонентською платою в сумі 1,25 грн. Одразу після цього зателефонував оператору, повідомив, що тариф для нього є неприйнятним, та отримав відповідь, що може не користуватись звʼязком.
В подальшому позивач написав заяву про повернення коштів, сума яких станом на 22 грудня 2014 року становила 39,65 грн.
07 січня 2015 року написав заяву про повернення коштів вх. № 5272041018 та 09 лютого 2015 року повторно звернувся до відповідача із заявою
вх. № 5287239488, але отримав відповіді, в яких вказано процедуру повернення коштів.
04 грудня 2015 року він звернувся до відповідача із заявою щодо реєстрації за ним абонентського номеру НОМЕР_5 вх. № 5458108036, на яку отримав відповідь від 09 грудня 2015 року, в якій вказано, що абонентський номер станом на 04 грудня 2015 року зареєстрований за ним.
21 грудня 2015 року він знову звернувся із заявою до відповідача про повернення коштів, на яку отримав відповідь, що кошти повертаються у разі відмови від передплачуваних телекомунікаційних послуг та користування персональним номером.
06 січня 2015 року він вкотре звернувся до відповідача із заявою про відмову від користування передплачуваних телекомунікаційних послуг та користування номером НОМЕР_5 з проханням повернути залишок коштів у сумі 39,65 грн, однак отримав відповідь від 03 лютого 2015 року про те, що відповідач немає наміру повертати кошти. Вказує, що йому була заподіяна моральна шкода, розмір якої він оцінює у 500,00 грн.
ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на свою користь 39,65 грн - залишок коштів на рахунку абонентського номеру НОМЕР_5 станом на 22 грудня 2014 року та 500,00 грн за завдану моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 02 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь ОСОБА_4 18,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь держави 551,20 грн судового збору.
Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що позивач дотримався порядку повернення коштів з балансу рахунку абонентського номеру, передбаченого "Порядком реєстрації абонентів, які отримують телекомунікаційні послуги без укладення договору в письмовій формі", затвердженого Рішенням Національної комісії з питань регулювання звʼязку України від 11 серпня 2011 року № 393, а тому відмова відповідача у поверненні коштів є неправомірною та такою, що порушують права споживача ОСОБА_4
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ПрАТ "Київстар" відхилено.
Рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 серпня 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційні скарги ОСОБА_4, ПрАТ "Київстар", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
23 грудня 2016 року ПрАТ "Київстар" через засоби поштового звʼязку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 02 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 06 грудня 2016 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 3 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, внаслідок чого суди дійшли неправильного висновку про порушення прав позивача.
Судом першої інстанції неправильно застосовано норму статті 122 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, та помилково відкрито провадження у справі, оскільки аналогічна справа № 461/9625/15 вже була розглянута Галицьким районним судом міста Львова та апеляційним судом Львівської області.
Судами першої та апеляційної інстанцій не застосовано норми частини першої, шостої пункту 36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 та частину першу статті 613 ЦК України.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 січня 2017 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Галицького районного суду міста Львова.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
У червні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
У липні 2018 року матеріали цивільної справи передано судді.
Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 611/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-35579св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 червня 2019 року справу призначено судді.
Розпорядженням від 26 вересня 2019 року № 1685/0/226-19 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у звʼязку зі звільненням у відставку судді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за касаційним провадженням № 61-35579св18.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 30 вересня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.