Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 562/3010/17
провадження № 61-318 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., ХоптиС. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
відповідач - ОСОБА_5;
третя особа - ОСОБА_6;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 липня 2018 року у складі судді Мички І. М. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з липня 2005 року по 16 лютого 2017 року вона проживала із відповідачем однією сім?єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2017 року. У період проживання однією сім?єю ними було набуто у власність: майновий комплекс по АДРЕСА_1, оформлений на ОСОБА_5 згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1, виданим виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради Рівненської області 14 червня 2010 року; 1/2 частина земельної ділянки з цільовим призначенням обслуговування лазні, площею 0,0400 га, по АДРЕСА_2, оформлена на ОСОБА_5 згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 080388, виданого 02 лютого 2009 року Здолбунівською міською радою Рівненської області; 1/2 частина нежитлової будівлі, будівля лазні, оформлена на ОСОБА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 12 грудня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Здолбунівського районного нотаріального округу Рівненської області Грабар О. А. та зареєстрованим в електронному Реєстрі прав власності 04 січня 2008 року.
Зазначала, що оскільки зазначене нерухоме майно було придбане ними в період проживання однією сім?єю, то в силу статті 74 СК України, воно належить їм праві спільної сумісної власності.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд виділити в натурі по 1/2 частині кожному у зазначеному вище нерухомому майні, припинивши право спільної сумісної власності на це майно.
У липні 2018 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо використання нею, у тому числі для підприємницької діяльності, 1/2 частини майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1.
Заяву мотивувала тим, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні приміщенням по АДРЕСА_1, що унеможливлює здійснення нею підприємницької діяльності, чим заподіює їй збитки.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 липня 2018 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо використання ОСОБА_4, у тому числі для її підприємницької діяльності 1/2 частини майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1, який згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 14 червня 2010 року зареєстрований на імʼя ОСОБА_5
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щоневжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 липня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки право власності на спірне майно, яке позивачка вважає спільним, зареєстровано за відповідачем, то забороною, накладеною ухвалою суду від 23 липня 2018 року, місцевий суд запобіг можливості ОСОБА_5 розпорядитись спірним майном, що може утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2019 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 562/3010/17 із Здолбунівського районного суду Рівненської області.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що 02 жовтня 2017 року Здолбунівським районним судом Рівненської області було винесено ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майновий комплекс, розташований по АДРЕСА_1. Таким чином, питання щодо розпорядження спільним майном було розглянуте ще 02 жовтня 2017 року шляхом постановлення відповідної ухвали суду.
Зазначав, що у спірному майновому комплексі він з 2010 року здійснює підприємницьку діяльність.
З 01 квітня 2017 року по 03 квітня 2018 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_4 орендувала у нього, ФОП ОСОБА_5, частину нежитлового приміщення у спірному майновому комплексі площею 370 кв. м.
Згідно з рішенням Господарського суду Рівненської область від 03 квітня 2018 року у справі № 918/38/18 ФОП ОСОБА_4 було зобов?язано повернути ФОП ОСОБА_5 нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, площею 370 кв. м, яке було предметом договору оренди нежитлового приміщення від 01 квітня 2017 року № 06/17, укладеному між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4 Таким чином, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, є різними субʼєктами підприємницької діяльності, здійснюють таку діяльність на власний ризик та незалежно один від одного. Суд першої інстанції фактично прийняв заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, при цьому не вирішивши спір по суті, що заборонено відповідно до частини десятої статті 150 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
У липні 2018 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії щодо використання нею, у тому числі для підприємницької діяльності, Ѕ частини майнового комплексу, розташованого по АДРЕСА_1.
Заяву мотивувала тим, що відповідач створює їй перешкоди у користуванні приміщенням по АДРЕСА_1, що унеможливлює здійснення нею підприємницької діяльності, чим заподіює їй збитки.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_5підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.