ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №130/1874/16-а
адміністративне провадження №К/9901/33411/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою
за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області
на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.10.2016 (головуючий суддя Сенько Л.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Полотнянка Ю.П., суддів Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.)
у справі №130/1874/16
за позовом ОСОБА_2
до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області
про визнання постанови в частині незаконною та зобовʼязання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області, в якому просив:
- визнати незаконною постанову відповідача від 02 квітня 2015 року №0202/15/15.1/9 в частині призначення ОСОБА_2 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професіональної працездатності в сумі 7920,04 грн.;
- зобовʼязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Жмеринському районі Вінницької області здійснити ОСОБА_2 доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати працездатності в розмірі 62480,36 грн.
2. Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26.10.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.12.2016, позов задоволено повністю.
3. У поданій касаційній скарзі відповідач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 червня 2014 року на території Відокремленого підрозділу Дитячий оздоровчий табір "Дубки" у приміщенні літнього театру з ОСОБА_2 стався нещасний випадок повʼязаний з виробництвом, що підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку (аварії) від 14.06.2014 та актом №1 про нещасний випадок повʼязаний з виробництвом від 25.06.2014, внаслідок якого висновком медико-соціальної комісії (далі МСЕК) від 17.03.2015 ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності, де зазначено причину інвалідності - трудове каліцтво (ОРА).
5. Згідно постанови №0202/15/15.1/14 від 02.07.2015 відділенням ВД ФССНВ у Жмеринському районі потерпілому ОСОБА_2 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 7920,04 грн.
6. Позивач зазначає, що на момент страхового випадку, тобто нещасного випадку з ОСОБА_2, діяв Закон України "Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції до 1 січня 2015 року, ст. 34 ч. 2 якого передбачала проведення одноразової страхової виплати такому потерпілому із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду. При таких розрахунках ця сума становить 70400,40 грн., а відділення виплатило ОСОБА_2 тільки 7920,04 грн.
7. Вважаючи зазначене рішення відповідача від 02.07.2015 незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача виникло право на страхове відшкодування саме 14 червня 2014 року, коли з ним стався нещасний випадок на виробництві, а відтак правовідносини, що виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві, повинні регулюватися Законом України "Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а не Законом України "Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування". Тому бере до уваги розрахунки одноразової допомоги, які надані позивачем і відповідають вимогам ст. 34 першого Закону.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що право на страхові виплати у позивача виникло 17.03.2015, з дати встановлення йому інвалідності, а тому в даному випадку застосуванню підлягає стаття 42 Закону № 1105-XIV в редакції, яка діє з 01.01.2015 відповідно до Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообовʼязкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" (далі - Закон № 77-VIII).
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Спірні правовідносини регулюються Законом № 1105-XIV. При цьому в контексті даних правовідносин необхідно дослідити редакції вказаного закону до 01.01.2015 - дати набрання чинності Законом № 77-VIII, яким Закон № 1105-XIV викладено в новій редакції, та після вказаної дати.