ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2019 року
Київ
справа №822/540/18
адміністративне провадження №К/9901/57238/18, К/9901/57243/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовʼязання вчинити дії за касаційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Гнап Д.Д. від 12 квітня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Сторчака В. Ю., Ватаманюка Р.В. від 04 липня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку щодо призначення йому одноразової грошової допомоги з урахуванням відсотка втрати працездатності;
- зобовʼязати Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області надіслати висновок, виходячи з 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;
- зобовʼязати Державну фіскальну службу України затвердити висновок Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.
Позовна заява мотивована тим, що розрахунок, закладений в основу висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з урахуванням відсотка втрати працездатності, не відповідає нормативно-правовим актам, що регулюють питання виплати одноразової грошової допомоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що в Законі України "Про міліцію", у Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850) зазначений розмір виплати в 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб, у разі встановлення ІІ групи інвалідності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2018 року та постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Державна фіскальна служба України та Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулись з касаційними скаргами до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в яких просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та Державної фіскальної служби України подано до суду 20 липня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/540/18 за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.
Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/540/18 за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М. та Шарапу В.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу в податковій міліції Державної фіскальної служби у Хмельницькій області та наказом від 10 листопада 2016 року № 298 о/с був звільнений з органів податкової міліції за пунктом "Б" статті 64 (через хворобу).
31 жовтня 2016 року згідно з висновком ХО МСЕК встановлений причинний звʼязок між захворюваннями ОСОБА_2 з його проходженням служби в органах внутрішніх справ та встановлено позивачу ІІ групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності 60%.
На підставі вказаних документів 20 січня 2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з метою подання заяви (рапорту) про нарахування та виплату грошової допомоги у звʼязку із встановленням інвалідності, проте отримав відмову у прийнятті таких документів.
06 лютого 2017 року позивач отримав лист Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, яким ОСОБА_2 відмовлено у здійсненні виплати грошової допомоги з зазначенням про те, що призначення та виплата допомоги у звʼязку із встановленням групи інвалідності можливі лише після внесення змін до нормативно-правових актів.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі від 22 лютого 2017 року №822/549/17 позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області щодо неподання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_2 висновку щодо виплати грошової допомоги разом із підтверджуючими документами, які подані до заяви. Зобовʼязано Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області направити до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги позивачу у звʼязку із встановленням II групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".
Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в адміністративній справі №822/549/17 набрала законної сили 29 березня 2017 року.
Виконуючи вищевказану постанову суду, Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області сформувало, а Державна фіскальна служба України затвердила висновок від 19 квітня 2017 року про призначення одноразової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 174000,00 грн з урахуванням відсотка втрати працездатності.
Вищевказане підтверджується висновком про призначення підполковнику податкової міліції ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 19 квітня 2017 року та платіжним дорученням від 01 грудня 2017 року №1664 на суму 174000,00 грн.
Позивач, вважаючи, що відповідачами неправильно сформовано та затверджено висновок про призначення йому одноразової грошової допомоги від 19 квітня 2017 року з урахуванням відсотка втрати працездатності, зазначеного у довідці МСЕК, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційні скарги обґрунтовані тим, що стаття 23 Закону України "Про міліцію" зазначає, що грошова допомога виплачується у разі інвалідності, що настала за період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності в розмірах, відповідно до встановленої групи інвалідності, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Вищенаведене свідчить, що при визначенні розміру нарахування та виплати одноразової грошової допомоги повинен враховуватись ступінь втрати працездатності працівника міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до норм законодавства.
Від позивача відзиву на касаційні скарги відповідачів не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".