Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 752/9524/15-ц
провадження № 61-26792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є.В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач: ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у складі судді Шкірай М. І. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Геращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що 06 вересня 2015 року в м. Києві по вул. Монтажників, 26, за участю автомобілів VOLKSWAGENPOLO, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності відповідачу, та автомобіля TOYOTACOROLLA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено вказані транспортні засоби.
Відповідно до висновку експерта від 30 жовтня 2012 року № 05/09 розмір матеріальної шкоди, завданої автомобілю TOYOTA COROLLA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження його при дорожньо-транспортній пригоді складає 113 073,58 грн.
Винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди постановою Соломʼянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року по справі про адміністративні правопорушення № 3-7986/12 визнано ОСОБА_5, цивільна відповідальність якого була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Лафорт" (далі - ПрАТ "СК "Лафорт") з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 50 000,00 грн. Розмір франшизи становить 1 000 грн. 19 листопада 2012 року позивач звернувся до ПрАТ "СК "Лафорт" з заявою про страхове відшкодування у сумі 49 000,00 грн, однак на день звернення із позовом до суду майнова шкода не була відшкодована позивачу ні страховою компанією, ні відповідачем.
Просив суд стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди у розмірі 64 073,58 грн (113 073,58 - 49 000,00) та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в рахунок відшкодування майнової шкоди у розмірі 64 073,58 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що протиправність дій відповідача, внаслідок яких пошкоджено належний позивачу автомобіль, встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, тому майнова шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_5 подав до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2017 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 через засоби поштового звʼязку подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
10 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що позивачу на праві власності належить автомобіль TOYOTACOROLLA 2008 року випуску, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.
06 вересня 2012 року о 13 год 00 хвил ОСОБА_5 в м. Києві по вул. Монтажників, 26, керуючи автомобілем VOLKSWAGENPOLO, державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керування і скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA COROLLA, державний номер НОМЕР_2, що призвело до їх механічних пошкоджень, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Соломʼянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2012 року по справі № 3-7986/12 (№ 2609/21865/12) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Відповідно до полісу серії AB № 3229693 від 04.05.2012 року станом на 06 вересня 2012 року відповідальність ОСОБА_5 була застрахована в ПрАТ "СК "Лафорт" з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 50 000,00 грн. Розмір франшизи становить 1 000 грн.
З висновку судової автотоварознавчої експертизи від 30 жовтня 2012 року № 05/09 вбачається, що розмір матеріальної шкоди, завданий автомобілю TOYOTACOROLLA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження його при дорожньо-транспортній пригоді складає 113 073,58 грн.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.