Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 347/1795/16-ц
провадження № 61-23706св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за касаційною скаргою ОСОБА_5на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року у складі судді Крилюк М. І. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Васильковського В. М., Бойчука І. В., Проскурніцького П. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_5 на його користь 28 162 грн боргу за договором позики. Проте відповідач судове рішення не виконує.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути солідарно з відповідачів інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобовʼязання з 01 жовтня 2013 року до 01 жовтня 2016 року і три проценти річних від суми боргу у розмірі 27 457,58 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобовʼязання у розмірі 27 457,58 грн та 3 551,21 грн судових витрат.
В частині стягнення інфляційних втрат з ОСОБА_6 відмовлено.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2010 року про стягнення з нього боргу за договором позики не виконує, у звʼязку з чим боржник, який прострочив виконання грошового зобовʼязання, на вимогу кредитора зобовʼязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що передбачено частиною другою статті 625 ЦК України.
Що стосується стягнення інфляційних втрат з ОСОБА_6, то вона не є боржником позивача, оскільки у рішенні суду від 16 вересня 2010 року не вказано про стягення з неї суми боргу. А те, що ОСОБА_6 є дружиною ОСОБА_5 не є підставою для стягнення з неї грошових коштів на користь ОСОБА_4 у порядку статті 625 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року повернуто заявникам.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2017 року заяву ОСОБА_5про перегляд заочного рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року в частині стягнення судових витрат скасовано.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користьОСОБА_4 826,80 грн судового збору та 450 грн витрат на правову допомогу.
У решті заочне рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши також, що зобовʼязання, яке виникло між сторонами на підставі судового рішення від 16 вересня 2010 року, є грошовим, тому з ОСОБА_5 на користьОСОБА_4 підлягають стягненню інфляційні втрати і три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
При цьому, скасувавши рішення в частині стягнення судових витрат, апеляційний суд виходив із того, що розмір витрат, повʼязаних з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права ОСОБА_7 як представника позивача, становить 450 грн із розрахунку по 150 грн за 1 годину участі у судових засіданнях, а також по 1 годині під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 347/1795/16-ц з Косівського районного суду Івано-Франківської області.
У вересні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що судами не враховано, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, регулюються Законом України "Про виконавче провадження", до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобовʼязання (стаття 625 ЦК України).
Також, оскільки сума боргу за договором позики становить 13 090 грн, то розмір інфляційних втрат та три проценти річних необхідно розраховувати саме з цієї суми. Проте суд нарахував інфляційні втрати на всю суму коштів, яка стягнута за рішенням суду, у тому числі на судовий збір та неустойку.
Судами, зокрема, не враховано, що, оскільки стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, на суму неустойки не нараховуються проценти (частина друга статті 550 ЦК України).
У порушення вимог статей 256, 257 ЦК України суди задовільнили позовні вимоги за період більше трьох років, хоча позивач клопотання про поновлення строку звернення до суду не заявляв.
За відсутності у матеріалах справи акта приймання-передачі наданих послуг, документів, які б підтверджували надання позивачу послуг правової допомоги фахівцем у галузі права, судом апеляційної інстанції безпідставно стягнуто витрати, повʼязані з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права, як представника позивача, у розмірі 450 грн.
Інші учасники процесу судові рішення не оскаржили.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду