Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 569/15160/16-ц
провадження № 61-19616св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
заінтересовані особи: - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Адамчо Володимир Святославович, публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2017 року у складі суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ( далі - ВДВС Рівненського МУЮ).
Скарга мотивована тим, що 25 серпня 2015 року державним виконавцем ВДВС Рівненського МУЮ Адамчо В. С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 48513299 про примусове виконання виконавчого листа № 2-12281/10, виданого 03 жовтня 2011 року Рівненським міським судом у цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк" про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заборгованості в сумі 161 492 грн 34 коп., судового збору в сумі 1 610 грн 65 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Боржником за даним виконавчим листом є ОСОБА_4 Постановою державного виконавця ВДВС Рівненського МУЮ Адамчо В. С. від 20 квітня 2016 року було повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 закону України "Про виконавче провадження". Проте, 04 жовтня 2016 року державним виконавцем ВДВС Рівненського МУЮ Адамчо В. С. повторно було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52632566 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказувала, що постанови державного виконавця є незаконними, а дії державного виконавця є неправомірними.
Зазаначила, що даний виконавчий лист вперше було предʼявлено до примусового виконання 07 листопада 2011 року, який постановою державного виконавця ВДВС Рівненського МУЮ Герасімчук В. С. від 25 червня 2014 року було повернуто стягувачу. Проте повторно стягувачем даний виконавчий лист було предʼявлено до примусового виконання 18 серпня 2015 року та 04 жовтня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку предʼявлення до примусового виконання. Вказувала, що прийняття до виконання виконавчого листа, поданого з пропуском встановленого Законом України "Про виконавче провадження" строку предʼявлення документу до викоання та здійснення виконавчих дій є грубим порушенням вимог чиного законодавства, що тягне за собою визнання незаконними та скасування всіх постанов, які були прийняті в даному виконавчому провадженні. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження ВП № 52632566 відсутня копія довіреності представника стягувача, що свідчить про те, що виконавчий документ поданий до виконання не уповноваженою особою, що є окремою підставою для відмови у прийнятті до виконання даного виконавчого листа.
Просила визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Адамчо В. С. та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 48513299) від 25 серпня 2015 року, про повернення виконавчого документа стягувачу від 20 квітня 2016 року (ВП № 48513299), про відкриття виконавчого провадження (ВП № 52632566) від 04 жовтня 2016 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 52632566) від 04 жовтня 2016 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2017 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Адамчо В. С. від 25 серпня 2015 року та від 04 жовтня 2016 року щодо прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 2-12281/10, виданого 03 жовтня 2011 року Рівненським міським судом Рівненської області у цивільній справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" про стягнення солідарно з ОСОБА_4 заборгованості в сумі 161 492 грн 34 коп., судовий збір в сумі 1 610 грн 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Скасовано постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Адамчо В. С. про відкриття виконавчого провадження (ВП № 48513299) від 25 серпня 2015 року, про повернення виконавчого документа стягувачу від 20 квітня 2016 року (ВП № 48513299), про відкриття виконавчого провадження (ВП 52632566) від 04 жовтня 2016 року, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП 52632566) від 04 жовтня 2016 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Адамчо В. С. прийняв виконавчий документ до примусового виконання, який було подано стягувачем з пропуском встановленого строку предʼявлення документа до виконання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 березня 2017 року ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2017 року скасовано та постановлено ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк предʼявлення виконавчого документа до виконання стягувачем не пропущено, оскільки після переривання строку предʼявлення виконавчого документа до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Закону України "Про виконавче провадження" в частині визначення строку предʼявлення виконавчого листа до виконання та не враховано, що 25 червня 2014 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, а повторно предʼявлено до виконання 18 серпня 2015 року та 04 жовтня 2016 року, тобто з пропуском строку предʼявлення виконавчого документа до виконання. Крім того, зазначила, що у добровільному порядку частково сплачує банку заборгованість, тому у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.