Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 366/2774/18
провадження № 61-10876 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), СакариН. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4;
представник позивача - ОСОБА_5;
відповідач - державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс";
представники відповідача: МельниченкоОлена Петрівна, Скрипко Тетяна Юріївна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року у складі судді Тетервак Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Кашперської Т. Ц., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Київоблагроліс" (далі - ДП "СЛП "Київоблагроліс") про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 2013 року він працював в ДП "СЛП "Київоблагроліс" на посаді лісничого Поліського агролісництва. Наказом від 03 липня 2017 року № 85-к його було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України (прогул), який він отримав 03 жовтня 2018 року. Вважав, що його звільнено з роботи незаконно, оскільки відповідачем порушено процедуру притягнення його до дисциплінарної відповідальності за прогул. Зокрема, відповідачем не було проведено належну перевірку щодо зʼясування обставин відсутності його на роботі, не з?ясовано причини його відсутності на роботі та не встановлено, що ці причини не є поважними, не складено акт в день відсутності, не відібрано від нього письмових пояснень, в наказі про звільнення відсутні дані про дату скоєння прогулу. Крім того, вказував, що не було подання головного лісничого щодо його звільнення, копія наказу в день звільнення йому не була вручена та не вручена трудова книжка до цього часу.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати незаконним наказ генерального директора ДП "СЛП "Київоблагроліс" від 03 липня 2017 року №85-к про його звільнення з посади лісничого Поліського спеціалізованого агролісогосподасрького підприємства ДП "СПЛ "Київоблагроліс" (далі - Поліське СДАП ДП "СПЛ "Київоблагроліс") згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, поновити його на вказаній посаді, стягнути з ДП "СПЛ "Київоблагроліс" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 72 309 грн 30 коп. та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; допустити негайне виконання рішення суду про поновлення його на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 5 288 грн.
26 лютого 2019 року ДП "СЛП "Київоблагроліс" звернулося до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, посилаючись на те, що у справі № 366/2030/17 вже розглянуто спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року заяву ДП "СЛП "Київоблагроліс" задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ДП "СЛП "Київоблагроліс" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 вже звертався до суду з позовом про скасування наказу відповідача від 03 липня 2017 року № 85-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та постановою апеляційного суду Київської області від 20 лютого 2018 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Іванківського районного суду Київської області від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 20 серпня 2018 року, у задоволенні його позовних вимог відмовлено. Тобто, набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд зазначив, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач фактично не погоджується з рішенням суду касаційної інстанції, що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ДП "СЛП "Київоблагроліс" про відшкодування моральної шкоди скасовано і в цій частині справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 20 серпня 2018 року у справі № 366/2030/17 колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання незаконним наказу генерального директора ДП "СЛП "Київоблагроліс" від 03 липня 2017 року № 85-к про його звільнення з посади лісничого Поліського СДАП ДП "СЛП "Київоблагроліс" згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, поновлення ОСОБА_4 на посаді лісничого Поліського СДАП ДП "СЛП "Київоблагроліс" з моменту звільнення, стягнення з ДП "СЛП "Київоблагроліс" на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 08 червня 2017 року по 26 жовтня 2017 року (дату ухвалення рішення про поновлення на посаді), з вирахуванням сплачених сум, а також податків та інших обовʼязкових платежів, оскільки встановив, що відповідач в наказі від 03 липня 2017 року № 85-к визначив підстави для звільнення ОСОБА_4 із займаної посади (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України), вчинив всі необхідні дії, які повинні передувати звільненню з ініціативи власника, провів повний розрахунок та видав трудову книжку.
Тобто, обставини дотримання відповідачем процедури притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та звільнення за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України вже були предметом судового розгляду у справі № 366/2030/17, за наслідками якого ухвалено остаточне рішення, яке набрало законної сили.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У червні 2019 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення в частині закриття провадження у справі скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу для продовження судового розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що підставами для звернення до суду у липні 2017 року у справі № 366/2030/17 було неправильне застосування пункту 3 частини першої статті 40, статті 149 КЗпП України (позов було пред?явлено щодо звільнення, яке мало місце 08 червня 2017 року). У вересні 2017 року його представник подав заяву про збільшення позовних вимог, оскільки відповідачем був виданий ще один наказ про його звільнення від 03 липня 2017 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, в якій позовних вимог щодо дотримання відповідачем процедури звільнення не заявлялось.
Вважав, що відповідачем не дотримана процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а саме: не проведено перевірку керівником (головним лісничим) для зʼясування обставин відсутності на роботі, не розслідувано причини відсутності, не складено акт в день відсутності, не відібрано пояснення щодо можливого дисциплінарного проступку, не вияснено причини можливої відсутності і не встановлено, що ці причини не є поважними, крім того, не було подання головного лісничого щодо його звільнення, як того вимагає посадова інструкція, копія наказу в день звільнення не була йому вручена, а вручена тільки 03 жовтня 2018 року, не вручена трудова книжка до цього часу (трудова книжка відповідачем передана неуповноваженій на це особі). Тому вважав, що у цій справі ним заявлено інші підстави для визнання наказу від 03 липня 2017 року № 85-к незаконним.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2019 року ДП "СЛП "Київоблагроліс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, судом правильно встановлено обставини справи та надано належну правову оцінку наданим сторонами доказам.
В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 366/2774/18 з Іванківського районного суду Київської області.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.