Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 752/4618/15-ц
провадження № 61-12985св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у складі судді Мирошниченко О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Поливач Л. Д., Шахової О. В.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про зобовʼязання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі є співвласниками земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2004 року, серед іншого, сторонам виділено у користування по 1/2 частині вказаної земельної ділянки, загальною площею по 424,8 кв. м, а частину земельної ділянки, площею 48,5 кв. м, виділено для загального користування.
Позивач зазначала, що ОСОБА_5 самовільно зайняла та здійснила прибудову на належній їй частині земельної ділянки, а також на частині земельної ділянки, що перебуває у загальному користуванні.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила суд зобовʼязати ОСОБА_5 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047; відновити стан частини зайнятої земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, шляхом знесення за власний рахунок самовільно збудованих обʼєктів нерухомого майна та відновлення паркану між частинами земельної ділянки по межі, визначеній рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 03 лютого 2004 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки, виділеної в користування позивача, а також тієї частини земельної ділянки, яка виділена у спільне користування сторін, отже позивачем не доведено порушення її права відповідачем в результаті здійснення самочинного будівництва та самовільного захоплення земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не подано достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач самовільно зайняла та здійснила прибудову на належній їй частині земельної ділянки, а також на частині земельної ділянки, що перебуває у загальному користуванні. Доводи апеляційної скарги визнані необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норма матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку доказам, дійшли необґрунтованих висновків про недоведеність позовних вимог. Заявник вважає, що письмовими доказами та висновком експерта доведено, що площа земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, зменшилась внаслідок того, що відповідач здійснила самочинну добудову житлового будинку та реконструкцію гаража, і ці обставини залишись поза увагою судів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 квітня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 133955, виданого 22 травня 2006 року головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_4 є власником 1/2 від 0,0790 га частини земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047. Власником іншої 1/2 частини зазначеної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_5
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року у справі № 2-84/2 здійснено поділ жилого будинку АДРЕСА_1 відповідно до якого сторонам виділено у володіння по 1/2 частині вказаного будинку. Визначено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за тією ж адресою, по додатковому варіанту висновку № 6158 судової будівельно-технічної експертизи від 22 грудня 2003 року, згідно якого виділено в користування ОСОБА_5 земельну ділянку, загальною площею 424,8 кв. м, а ОСОБА_4 - земельну ділянку, площею 424,8 кв. м, земельну ділянку площею 48,5 кв. м залишено в загальному користуванні.
У відповідності до висновку експерта, складеного за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 5192/16-43/9931/17-43 від 30 червня 2017 року, розбіжність між площею земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка зазначена у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року (898 кв. м), та площею земельної ділянки по фактичному користуванню співвласників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (796 кв. м) становить 102 кв. м.
Станом на 03 лютого 2004 року площа земельної ділянки (898 кв.м) по АДРЕСА_1 складається з: площі земельної ділянки (706 кв. м), яка була зазначена у свідоцтві про право на спадщину за законом від 13 грудня 1996 року; площі земельної ділянки (192 кв. м), яка відноситься до самочинного захоплення.
Площа забудови по фактичному користуванню частини житлового будинку, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5, становить 69 кв. м, площа забудови під гаражем "Г" становить 70,8 кв. м, вбиральня "Б" та сарай "В" - демонтовані.
Площа забудови по фактичному користуванню частини житлового будинку, що знаходиться у користуванні ОСОБА_4, становить 104,8 кв. м.
В звʼязку з тим, що план земельної ділянки по АДРЕСА_1, на підставі якого проводилось дослідження земельної ділянки та було винесено рішення Голосіївського районного суду м. Києва у частині порядку користування земельною ділянкою від 03 лютого 2004 року, не містить координат поворотних точок та довжин ліній, провести дослідження методом накладання площі фактичної земельної ділянки та площі земельної ділянки, яка прийнята у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року у цивільній справі № 2-84/2, не вбачається за можливе.
Визначити на теперішній час у якій частині земельної ділянки по АДРЕСА_1 була збільшена площа земельної ділянки розміром 102 кв. м та чи відноситься ця площа до земель самочинного захоплення або земельна ділянка була виділена співвласникам для користування, не вбачається за можливе.