Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 285/1024/17
провадження № 61-39850св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є.В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: філія "Новоград-Волинський райавтодор" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України", дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року у складі судді Савицької Л. Й. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Мінич Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до філії "Новоград-Волинський райавтодор" дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (далі - райавтодор), дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України" (далі - облавтодор) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що він працював у райавтодорі на посаді сторожа. Наказом начальника райавтодору від 08 лютого 2017 року за № 5 його було звільненоз роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату. Вважає звільнення незаконним, оскільки його було проведено з порушенням норм трудового законодавства, а саме не було враховано його переважне право на залишення на роботі та не запропоновано йому іншу посаду у райавтодорі.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення його з посади сторожа райавтодор, поновити його на займаній посаді, зробивши відповідні записи у трудовій книжці, зобовʼязати виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та стягнути з райавтодор та облавтодор на його користь 9 600 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці, позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, йому було запропоновано інші вакантні посади, від яких позивач відмовився, а тому відповідач мав всі законні підстави для розірвання із позивачем трудового договору та його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 є законними та обґрунтованими. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про те, що у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників у звʼязку із змінами в організації виробництва і праці, у звʼязку з чим позивача було належним чином попереджено про наступне звільнення, йому було запропоновано інші вакантні посади, від яких позивач відмовився, а тому відповідач мав всі законні підстави для розірвання із позивачем трудового договору та його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Заявник посилався на те, що роботодавцем фактично було змінено істотні умови праці працівників охорони, так як місця сторожів та функції охорони збереглися, тому підставою для його звільнення, як вважав, могло бути звільнення у звʼязку з його відмовою від переведення на іншу роботу разом з підприємством, а також з його відмовою від продовження роботи у звʼязку зі зміною істотних умов праці. Також посилався на те, що його звільнення було проведено без попередньої згоди профкому з порушенням вимог статті 43 КЗпП України. Зазначав, що відповідачем не було запропоновано йому всіх вакантних посад на підриємстві на час попередження про звільнення до дати його звільнення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області зазначену цивільну справу.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом від 15 жовтня 2013 року № 23 ОСОБА_4 було прийнято на роботу у райавтодор на посаду сторожа (а. с. 59).
Наказом від 01 грудня 2016 року за № 59 про скорочення чисельності працівників, приведення чисельності працівників до обсягів виконаних робіт, начальником райавтодору було прийнято рішення внести зміни до штатного розпису філії, яким вивести робоче місце сторожа, а також видати відповідні попередження працівникам, які обіймають вказану посаду (а. с. 60,62).
Засіданням робочої комісії по звільненню працівників за скороченням штату складено протокол від 30 січня 2017 року за № 1, за яким комісією райавтодору було надано згоду на звільнення ОСОБА_4 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а. с. 63).
Райавтодором виконано вимоги чинного законодавства, листом від 24 січня 2017 року ОСОБА_4 запропоновано переведення на робоче місце дорожнього робітника третього розряду або водія грузового автомобіля, який останній отримав 26 січня 2017 року та письмово відмовився від запропонованої роботи, про що свідчить його підпис (а. с. 57).
Поданням від 30 січня 2017 року начальник райавтодору на виконання зазначеного наказу про скорочення чисельності працівників звернувся до профспілкового комітету райавтодору про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_4 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, у звʼязку із тим, що останній відмовився від переведення на іншу роботу (а. с. 56).
Наказом начальника райавтодору від 08 лютого 2017 року за № 5 ОСОБА_4 було звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату (а. с. 10).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.