ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2019 року
Київ
справа №465/2443/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22621/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року (у складі головуючого судді Кузь В.Я.),
та постанову й ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді Шинкар Т.І., суддів: Пліша М.А., Макарика В.Я,)
у справі № 465/2443/16-а
за позовом ОСОБА_2
до Управління патрульної поліції м. Львова Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про скасування рішення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції м. Львова ГУ НП у Львівській області (далі - УПП), в якому просив скасувати постанову від 16 квітня 2016 року серії ПС 2 №679489 у справі про адміністративне правопорушення та закрити справу за відсутністю у діях позивача складу такого правопорушення.
2. Постановою Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2017 року позов задоволено повністю. Постанову серії ПС2 № 679489 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 122 КУпАП скасовано, справу провадженням закрито. Стягнуто з управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП) на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2957,60 грн.
3. Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 23 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Виправлено описку в постанові Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2017 року, правильно вказавши в тексті постанови прізвище позивача "ОСОБА_2"; виправлено описку в постанові суду, правильно зазначивши: "стягнути з бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) судові витрати на правову допомогу 2957 (дві тисячі девʼятсот пʼятдесят сім) грн. 60 коп., згідно із квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 19 січня 2017 року".
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року рішення Франківського районного суду м. Львова від 6 лютого 2017 року скасовано та прийнято нове. Закрито провадження у справі в частині вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині позову відмовлено.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 року про внесення виправлень у судове рішення у справі №465/2443/16-а залишено без змін.
6. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення апеляційної інстанції, залишити рішення суду першої інстанції по суті спору в силі, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 березня 2017 року в частині вирішення витрат на правову допомогу скасувати та прийняти нову, якою виправити частину третю резолютивної частини постанови і викласти її наступним чином: "Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 2957 (дві тисячі девʼятсот пʼятдесят сім) гривень 60 коп.".
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 квітня 2016 року заступником командира батальйону № 1 УПП у м. Львові ДПП лейтенантом поліції Гірняк С.В. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №679489 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
8. Відповідно до змісту вказаної постанови 16 квітня 2016 року о 15 год. 50 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем Тойота Такома, державний номерний знак НОМЕР_2, на вул. Б.Хмельницького, 213 у м. Львові не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 "Вʼїзд заборонено" та рухався по дорозі з одностороннім рухом у забороненому напрямку, чим порушив пункт 8.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
9. Позивач є громадянином Канади та тимчасово проживає в Україні, а тому стверджує, що не володіє українською юридичною термінологією. Послуги перекладача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оспорюваного рішення позивачу надано не було.
10. Вважаючи зазначену постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 №679489 незаконною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Разом з тим, позивач вказує, що він є громадянином Канади та тимчасово проживає в Україні, відтак не володіє українською юридичною термінологією, а послуги перекладача йому надано не було, всупереч вимогам статті 268 КУпАП. Крім того, зазначає, що відповідно до п. 10.1.1 ГОСТ - ДСТУ 4100:2014 дорожні знаки мають розміщуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так в в темний час доби. Дорожні знаки мають бути видимі на відстані не менше, ніж 100 метрів, за напрямком руху.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
11. Задовольняючи позов по суті спору, суд першої інстанції виходив серед іншого з того, що оспорювана постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП.
12. Крім того суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів, що заступник командира батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП лейтенант поліції Гірняк С.В. наділена повноваженнями патрулювати у м. Львові та складати постанови у порядку, передбаченому статтями 222, 283 КУпАП; у постанові не зазначено, до якого органу належить посадова особа - інспектор поліції, що склав постанову.
13. Також суд першої інстанції виходив з того, що інспектор не розʼяснив позивачу його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статті 63 Конституції України, що підтверджується змістом постанови. Крім того, всупереч вимогам закону позивачу не забезпечено перекладача; інспектор всупереч вимогам статей 255, 257 КУпАП не склав протокол про адміністративне правопорушення.
14. Розглядаючи 23 березня 2017 року питання про виправлення описки та стягуючи судові витрати на правову допомогу з бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у м. Львові Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, суд першої інстанції виходив з того, що в уточнених позовних вимогах позивач просив стягнути такі саме з відповідача.
15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_2 під час зупинки 16 квітня 2016 року та складання постанови з працівником поліції розмовляв українською мовою, надати перекладача та/чи адвоката не просив. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_2 розуміє та володіє українською мовою на побутовому рівні, однак не розуміє юридичної термінології.
16. З матеріалів справи встановлено, що позивач проживає в Україні протягом тривалого часу, національне посвідчення водія України на право керування транспортним засобами отримав у 2006 році.
17. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що отримання позивачем посвідчення водія вказує на володіння ним українською мовою на рівні достатньому для складання відповідних екзаменів, зокрема, теоретичного - на знання Правил дорожнього руху. Водночас, незнання та/або не розуміння юридичної термінології не є достатньою підставою для призначення перекладача. Крім того, відповідно до змісту оспорюваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, жодних зауважень щодо обставин адміністративного правопорушення, в тому числі, щодо нерозуміння юридичної термінології, чи інших зауважень, позивачем у такій не зазначено.
18. Також суд апеляційної інстанції встановив, що дорожній знак був розташований так, що його добре видно учасникам дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби. Знак не був закритий від учасників дорожнього руху жодними перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо), дотримана вимога щодо забезпечення спрямованості інформації знаку тим учасникам руху, для яких її призначено.
19. У своїй постанові суд апеляційної інстанції вказав, що Гірняк С.В., перебуваючи на службі в УПП у м. Львові ДПП на посаді заступника командира батальйону №1 УПП у м. Львові ДПП, у званні лейтенант поліції, під час прийняття оскаржуваної постанови виконувала покладені на поліцію повноваження щодо регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
20. Своєю чергою, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність відривної квитанції в оскаржуваній постанові не є належним та допустимим доказом наявності підстав для скасування оспорюваного рішення, тоді як позивач не заперечує факт порушення вимог дорожнього знаку 3.21.
21. Частково закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції вказав, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу або ж суду, у передбачених статтею 221 КУпАП випадках, та не належить до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення субʼєктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
22. Відмовляючи позивачу у зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення джерела стягнення витрат на правову допомогу під час перегляду ухвали цього суду про виправлення описки від 23 березня 2017 року, суд апеляційної інстанції вказав, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції, а тому відпала правова доцільність реалізації внесення виправлень у судове рішення, яке скасоване судом апеляційної інстанції, зокрема в частині розподілу судових витрат.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно взяв до уваги пояснення представника відповідача про відсутність прохання ОСОБА_2 забезпечити йому послуги перекладача та про факт повідомлення останнього про його права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. Вказує, що пояснення представника відповідача не є доказом у справі.
24. Також позивач стверджує, що на невідповідність дорожнього знаку 3.21 вимогам ГОСТ - ДСТУ 4100:2014 вказує факт його демонтажу на цей час.
25. Просить змінити рішення першої інстанції в частині визначення джерела стягнення витрат на правову допомогу, оскільки Управління патрульної поліції, хоч і є самостійним органом із власними повноваженнями, проте не є юридичною особою. За таких підстав рішення суду першої інстанції буде неможливо виконати у згаданій частині.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
27. Спірні правовідносини виникли стосовно наявності чи відсутності підстав для скасування оспорюваної постанови від 16 квітня 2016 року серії ПС 2 №679489 у справі про адміністративне правопорушення.
28. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.