ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/4188/18
адміністративне провадження №К/9901/64046/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року (суддя Зоркіна Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року (судді Макаренко Я.М., Бартош Н.С., Мінаєва О.М.) у справі № 820/4188/18 за позовом громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У травні 2018 року позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУДМС України в Харківській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 березня 2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Вʼєтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1;
- стягнути з Державної міграційної служби України на його користь 704 гривні 80 копійок понесених судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листа ГУЖМС України в Харківській області від 18 травня 2018 року, отриманого на адвокатський запит, позивач дізнався, що спірним рішенням від 18 березня 2014 року йому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. Крім того, з указаного листа стало відомо, що посвідка на постійне проживання позивача визнана неправомірно виданою. Позивач вважає, що рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україну є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки грубо порушує його права, свободи та законні інтереси.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року, адміністративний позов громадянина Вʼєтнаму ОСОБА_1 залишив без розгляду.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з рішенням відповідача від 18.03.2014 року №04/4352 позивач ознайомився 18 березня 2014 року, а до суду з даним позовом звернувся лише 30 травня 2018 року, тобто, з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною пʼятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суди зазначили, що позивачем не наведено поважних причин з яких він, не розуміючи правового змісту рішення відповідача від 18 березня 2014 року, не звертався за правничою допомогою протягом пʼяти років з дня його отримання, та не надано доказів на підтвердження інших обставин, за яких він був позбавлений можливості звернутися до суду з даним позовом.
З огляду на це, суди дійшли висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для звернення до суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
На ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, не врахувавши, що для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду необхідно зʼясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Скаржник не заперечує той факт, що 18 березня 2014 року ним отримано копію рішення ГУДМС України в Харківській області від 18 березня 20147 року № 04/4352 про скасування дозволу на імміграцію в Україну. Проте, станом на день звернення до суду з даним позовом відповідачем не прийнято рішення щодо видворення позивача за межі України, як того вимагає Закон України "Про імміграцію", а тому останній не вважав, що його права та інтереси порушені відповідачем. Крім того, посвідка на постійне проживання в Україні у громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 не вилучалася. Тобто, в даному випадку має місце триваючий характер порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Скаржник вказує, що на підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надавав суду для огляду паспорт громадянина В’єтнаму зі штампами перетинання державного кордону України після прийняття відповідачем спірного рішення та оригінал посвідки на постійне проживання в Україні.
Позивач вважає, що прийняті в цій справі судові рішення є передчасними, оскільки судами не зʼясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ГУДМС України в Харківській області просить касаційну скаргу громадянина В’єтнаму ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2018 року залишити без змін.
Представник відповідача зазначає, що позивач мав можливість дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду за їх захистом після ознайомлення з рішенням відповідача від 18 березня 2014 року. Разом з тим, звернувшись до суду в травні 2018 року, позивач не навів обґрунтованих підстав, які незалежно від його волі перешкоджали використати право на судовий захист у строк, визначений процесуальним законодавством.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів: Шарапи В.М. (суддя-доповідач), Бевзенка В.М., Данилевич Н.А. відкрив касаційне провадження за скаргою громадянина В’єтнаму ОСОБА_1.
21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 802/0/78-19, у звʼязку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
18 червня 2008 року Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області видано громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну№ 337668.
На підставі дозволу на імміграцію в Україну№ 337668 позивачу видано посвідку на постійне проживання серії ХР № 18302.
18 березня 2014 року рішенням ГУДМС України в Харківській області № 04/4352 скасовано громадянину В’єтнаму ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пунктів 1, 6 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 15 Закону України "Про імміграцію" (у редакції, чинній на час прийняття відповідачем спірного рішення) визначено, що дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Конституції України).
Частиною пʼятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За визначенням частини першої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
У свою чергу, частина перша статті 5 КАС України передбачає право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.