ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №813/2431/16
адміністративне провадження №К/9901/15424/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/2431/16
за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_2
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у складі головуючого судді: Хоми О.П.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.
У С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до суду з позовом до Червоноградської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29 вересня 2016 року, просила:
1.1. Визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21 червня 2016 року № 24-О "Про звільнення з посади".
1.2. Поновити її на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом ДПІ у Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області з 21 червня 2016 року.
1.3. Стягнути з Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2016 року по дату прийняття рішення по даній справі.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21 червня 2016 року № 24-О її звільнено із займаної посади через скорочення чисельності та зміною істотних умов праці на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). З посиланням на положення частини першої та другої статті 42 та статті 49-2 КЗпП України позивач вважає своє звільнення незаконним та вказує, що всупереч цим нормам відповідач не врахував її тривалий безперервний стаж служби в органах податкової служби та не запропонував іншу посаду одночасно із попередженням про її наступне звільнення 19 квітня 2016 року, а зробив це лише 08 червня 2016 року.
3. Представник відповідача позов не визнала, вказала на законності звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та зазначила, що 19 квітня 2016 року, позивача було попереджено про наступне вивільнення із займаної посади та зарахування в порядку переведення до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду головного державного інспектора юридичного відділу на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Позивач відмовилась від такої пропозиції та від її підписання, що підтверджується актом відмови від підпису 08 червня 2016 року.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Позивач працювала в Камʼянка-Бузькій міжрайонній Державній податковій інспекції з 15 листопада 2002 року на посаді головного державного податкового інспектора відділу правового забезпечення.
5. В подальшому працювала в Державній податковій інспекції Камʼянка-Бузького району на посадах: старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу стягнення податкової заборгованості, старшого державного податкового ревізора-інспектора групи планування та інформаційного забезпечення відділу стягнення податкового боргу, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування та інформаційного забезпечення управління забезпечення, податкових зобовʼязань, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу погашення прострочених податкових зобовʼязань (2003 - 2011 роки), з 04 січня 2012 року - на посаді головного спеціаліста з питань кадрової роботи, з 04 лютого 2016 року - на посаді головного державного інспектора по роботі з персоналом ДПІ у Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області.
7. З метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби", на підставі Порядку здійснення заходів, повʼязаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, зарвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074 та наказу Державної фіскальної служби України від 24 лютого 2016 року №167 "Про реорганізацію деяких територіальних органів у Львівській області" та у звʼязку із реорганізацією ДПІ Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області, ДПІ Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області приєднано до Червоноградської обʼєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Львівській області скорочено штатну чисельність та змінено істотні умови праці.
8. 19 квітня 2016 року адміністрацією ДПІ у Камʼянко-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області позивача попереджено про наступне звільнення із займаною посади 21 червня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
9. Адміністрацією Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 08 червня 2016 року позивачу письмово запропоновано зарахування в порядку переведення до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на посаду головного державного інспектора юридичного відділу на час відпустки по догляду за дитиною основного працівника. Позивач від запропонованої посади та від підпису про ознайомлення із вищезазначеною письмовою пропозицією відмовилася, у звʼязку з чим відповідачем складено акт від 08 червня 2016 року про відмову від підпису.
10. Наказом голови комісії з реорганізації ДПІ у Камʼянка-Бузькому районі ГУ ДФС у Львівській області від 21 червня 2016 року №24-О ОСОБА_2 звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення
9. 25 жовтня 2016 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірне звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, з дотриманням процедури звільнення, а також із забезпеченням трудових гарантії позивача.
11. Крім того, суди дійшли висновку, що не зважаючи на порушення терміну надання позивачу пропозиції іншої роботи, сам факт такої пропозиції свідчить про дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_2 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ІV. Касаційне оскарження
12. 21 серпня 2017 року у Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційну скаргу позивача.
13. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме на недотримання приписів статті 49-2 КЗпП України, не надання належної оцінки доказам по справі у їх сукупності, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
14. На думку позивача, судами попередніх інстанцій не враховано, що іншу посаду їй запропоновано не одночасно із повідомленням про наступне звільнення, а лише 08 червня 2016 року.
15. 23 серпня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Стародуб О.П. відкрито касаційне провадження та витребувано із Львівського окружного адміністративного суду справу № 813/2131/16.
17. 12 вересня 2017 року справа № 813/2431/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
18. 21 вересня 2017 року відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на дотримання процедури звільнення позивача.
19. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
20. 05 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Стрелець Т.Г. - головуючий суддя, судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л..
21. 30 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2019 року № 494/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н.В., судді Кашпур О.В., Радишевська О.Р.. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н.В., судді Кашпур О.В., Данилевич Н.А.
23. 07 серпня 2019 року ухвалою судді - доповідача здійснено заміну відповідача по справі Червоноградської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС його правонаступником Головним управляннім ДФС у Львівській області та призначено справу до розгляду у відкритому содовому засідання на 11 вересня 2019 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
28. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
29. Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
30. Пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП України установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
31. На підставі частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
32. Частина перша статті 42 КЗпП України унормовує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
33. Згідно положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
33.1. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
33.2. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
34. У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.