ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №205/1271/17 (2-а/205/100/17)
адміністративне провадження №К/9901/15976/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С. Г.,
суддів Желєзного І. В., Стрелець Т. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій неправомірними та зобовʼязання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 10.08.2017 (головуючий суддя Остапенко Н. Г.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 (головуючий суддя Бишевська Н. А., судді: Семененко Я. В., Добродняк І. Ю.),
В С Т А Н О В И В:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міністерство, Міноборони, відповідач), третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація ДПС України), в якому просив: визнати протиправними рішення Міністерства, оформлене протоколом від 29.12.2016 №118 про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у звʼязку зі встановленням інвалідності третьої групи відповідно до вимог підпункту 4 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII); зобовʼязати Міноборони прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 240000 гривень як військовослужбовцю, який отримав третю групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обовʼязків військової служби згідно статті 16 Закону №2011-XII (далі - спірний протокол, спірна грошова допомога).
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що має право на отримання спірної грошової допомоги згідно статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975), тоді як відмова у призначенні такої виплати з підстав неподання довідки про обставини поранення, а також того, що спірну грошову допомогу має призначати та виплачувати Адміністрація ДПС України, порушує його право на соціальний захист.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 10.08.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017, позов задоволено повністю.
4. Викладені у зазначеному рішенні висновки обґрунтовані тим, що ОСОБА_1, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин справи та відповідно до приписів Закону №2011-XII і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів, набув право на призначення і виплату спірної допомоги, у звʼязку з чим спірний протокол відповідача не ґрунтується на вимогах закону, порушує право позивача на соціальний захист.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погоджуючись із наведеними вище судовими рішеннями, Міністерство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.
6. В обґрунтуванні касаційної скарги відповідач наполягав на відсутності у позивача права на призначення і виплату йому спірної допомоги, а тому вважає оскаржувані судові рішення такими, що не відповідають критеріям законності та обґрунтованості, не узгоджуються з фактичними обставинами справи і положеннями законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.
7. У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація ДПС України з її доводами та вимогами не погодилася, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи цей спір, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у звʼязку з чим просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Ухвалою Верховного Суду від 23.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
10. У звʼязку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Желєзного І. В., Тацій Л. В.
11. Також, у звʼязку з відрядженням та подальшою відпусткою судді Тацій Л. В., на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Желєзного І. В., Стрелець Т. Г.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах Радянського Союзу з 30.04.1983 по 19.06.1985 та приймав участь у бойових діях в Афганістані, в складі військової частини 2042 з 10.09.1983 по 19.06.1985.
13. Згідно посвідчення серії Є № 016560 є інвалідом ІІІ групи.
14. За результатами МСЕК довідки Серії 10 АГГ №005468 від 12.03.2015 та виписки з акту огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності з 05.03.2015, причина інвалідності - поранення, контузія, захворювання, повʼязані з участю в бойових діях і перебування на території інших держав.
15. Позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і отримує пенсію по інвалідності як інвалід війни.
16. 23.02.2017 позивач звернувся через Ленінський районний військовий комісаріат до Дніпропетровського обласного комісаріату з заявою, якою просив провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності.
17. Листом від 29.02.2016 позивачу були повернуті подані ним документи, з зазначенням, що виплачувати грошову допомогу має Адміністрація ДПС України, а також у звʼязку з відсутністю у позивача документу, що свідчить про обставини травми.
18. 18.03.2016 позивач звернувся до Державної Прикордонної служби України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у звʼязку із пораненням, отриманим під час проходження військової служби у 1984 році.
19. З відповіді Державної Прикордонної Служби України від 05.04.2016 № 11/П-1882 вбачається, що питання стосовно виплати одноразової грошової допомоги має розглядати Міністерство оборони України.
20. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.07.2016 визнано неправомірними дії Дніпропетровського обласного військкомату та зобовʼязано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги у звʼязку із пораненням.
21. Згідно витягу з протоколу від 29.12.2016 №118 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повʼязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум документи ОСОБА_1 повернуто на доопрацювання, зазначивши, що підставою для повернення є те, що виплату одноразової допомоги має здійснювати Адміністрація ДПС України, а також відсутність у позивача документу, що свідчить про обставини поранення.
22. Не погодившись з таким рішенням Міноборони, позивач звернувся до суду з цим позовом.
VI. Позиція Верховного Суду
23. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Частиною пʼятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
25. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
26. Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обовʼязок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовʼязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
27. Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовʼязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.