ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №640/19275/18
адміністративне провадження №К/9901/5951/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року (суддя Смолій І.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року (судді: Парінов А.Б. (головуючий), Беспалов О.О., Федотов І.В.)
у справі № 640/19275/18
за позовом ОСОБА_2
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними дій та зобовʼязання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо опису його майна у податкову заставу, які полягають у прийнятті рішення від 19 жовтня 2018 року № 224 про опис майна у податкову заставу, у складанні та затвердженні акта опису майна від 19 жовтня 2018 року № 120, а також у письмовій пропозиції в формі листа від 22 жовтня 2018 року № 6501/10/10-36-52-07 про надання переліку активів, на які може бути розповсюджено право податкової застави;
- зобовʼязати відповідача виключити з акта опису майна від 19 жовтня 2018 року №120 вказаний у ньому транспортний засіб.
Разом із адміністративним позовом ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії акта опису майна від 19 жовтня 2018 року № 120.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що дії відповідача щодо опису майна позивача у податкову заставу є очевидно протиправними; податкові зобовʼязання є неузгодженими, оскільки податкові повідомлення-рішення, в яких такі податкові зобовʼязання визначені, оскаржуються в судовому порядку. Крім того, позивач також звернув увагу суду, що вказаними діями відповідач явно порушує права позивача на розпорядження його майном, вказаним в акті опису від 19 жовтня 2018 року № 120, зокрема, позивач стверджує, що в подальшому це майно може бути реалізоване відповідачем, що унеможливить ефективний захист майнових прав позивача, порушених ГУ ДФС у Київській області.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав до суду достатніх доказів на обґрунтування заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. На думку судів попередніх інстанцій, ознаки протиправності оскаржуваних дій відповідача та складення акта опису майна можуть бути встановлені при вирішенні справи по суті.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яке задовольнити заяву про забезпечення позову.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Київській області вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до предʼявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субʼєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.