ПОСТАНОВА
Іменем України
04 жовтня 2019 року
Київ
справа №159/1509/17
адміністративне провадження №К/9901/33594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу № 159/1509/17
за позовом ОСОБА_2
до Ковельського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України
про визнання дій протиправними та зобовʼязання до вчинення дій
за касаційною скаргою Ковельського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області у складі судді Миронюк М.Г. від 23 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Бенедик А.П., Мельнікової Л.В., Донець Л.О. від 12 вересня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі також - позивач) звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з позовом до Ковельського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії у звʼязку з підвищенням прожиткового мінімуму та зобовʼязати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії з підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 вересня 2015 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що починаючи з дати призначення пенсії - 05 вересня 2015 року розмір призначеної та виплачуваної йому пенсії є меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом, що не відповідає положенням статті 46 Конституції України. Оскільки розмір виплат пенсії не може бути меншим прожиткового мінімуму, пенсія повинна виплачуватись незалежно від підрахунку, здійсненого з урахуванням заробітку за стажем. Тобто, якщо при нарахуванні пенсії згідно з законодавством, виходячи з середнього заробітку, стажу, доплат, розмір пенсії становить нижче прожиткового мінімуму, виплаті підлягає пенсія в розмірі прожиткового мінімуму.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Ковельське обʼєднане управління Пенсійного фонду України звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано до суду 02 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №159/1509/17, витребувано матеріали справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Чиркіна С.М. та Шарапу В.М.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 05 вересня 2014 року перебуває на обліку в Ковельському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України та одержує державну пенсію за віком як батько дитини - інваліда в розмірі 949,00 грн.
Позивач звернувся до Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок і підвищення пенсії до розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, починаючи з 01 вересня 2015 року.
Однак, листом від 07 квітня 2017 року № 47/С -01 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви, зазначивши, що відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (далі - Постанова № 265) визначено певну категорію одержувачів пенсійних виплат, яким надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.
Не погодившись з діями відповідача, ОСОБА_2 оскаржив їх до суду.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що пенсійним органом позивачу на законних підставах призначена та виплачується пенсія в порядку та у розмірі, що передбачені чинним законодавством. В свою чергу відсутність у позивача необхідного страхового стажу позбавляє Пенсійний орган можливості виплачувати йому пенсію у розмірі, не меншому ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.
Від ОСОБА_2 відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 травня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6).
Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), частиною першої статті 26 якого встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01 вересня 2015 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшено з 949,00 грн до 1 074,00 грн.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1247 гривень.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Пунктом 2 Постанови № 265 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.