Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 353/1056/14-к
провадження № 51-6825км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від
20 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014090240000018, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватою в пред`явленому обвинуваченніза ч. 1 ст. 190 КК України та виправдано через недоведеність вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Як зазначено у вироку, за обставин, встановлених органом досудового розслідування та викладених у обвинувальному акті, ОСОБА_1 заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто вчинила шахрайство за таких обставин.
12 січня, 04 липня 2012 року та 02 липня 2013 року ОСОБА_1 для придбання права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям звернулась із заявами до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації. Приймаючи у ОСОБА_1 документи, працівники Управління праці та соціального захисту населення повідомили їй, що в разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, вона зобов`язана повідомити про ці зміни органи праці та соціального захисту населення. Також її було попереджено про відмову в призначенні або про припинення виплати призначеної соціальної допомоги та повернення нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей про доходи та майновий стан сім`ї, які вплинули або могли б вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру. Після ознайомлення з вищезазначеним ОСОБА_1 у своїх заявах власноручно проставила свій підпис та дату. Проте на порушення ст. 7 Закону України від 01 червня 2000 р. № 1763-ІІІ "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України
від 24 лютого 2003 р. № 250 "Про затвердження Порядку призначення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям" ОСОБА_1 шахрайським способом, знаючи про те, що на момент її звернення до Управління праці та соціального захисту населення її чоловік - ОСОБА_2 перебуває на сезонних роботах за межами України і майновий стан її сім`ї став вищим від прожиткового мінімуму, а також про те, що внаслідок перебування її чоловіка в період з 04 серпня 2011 року по 08 жовтня 2012 року та з 06 червня
по 25 листопада 2013 року на сезонних роботах за межами України він не здійснює догляду за особою, яка досягла 80-річного віку, - ОСОБА_3,
1929 року народження, і виплата йому допомоги по догляду за перестарілим проводиться з порушенням п. 15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558, використала недостовірні відомості, які внесла у декларації про доходи та майновий стан особи, що звернулась за призначенням усіх видів соціальних допомог,
та подала відповідні документи (заяви, декларації) до Управління праці
та соціального захисту населення, які стали підставою для призначення
їй соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім`ї.
На підставі поданих ОСОБА_1 документів їй проведено безпідставне нарахування та виплату соціальної допомоги за січень-червень 2012 року в сумі 8499,69 грн, за липень-грудень 2012 року - 11 291,58 грн, за липень-грудень 2013 року - 13 342,99 грн, тобто вона шахрайським способом, шляхом обману заволоділа бюджетними коштами без законних на те підстав у сумі безпідставно нарахованої та виплаченої соціальної допомоги в розмірі
33 134,26 грн.
Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 20 березня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
У цьому кримінальному провадженні були постановлені такі судові рішення.
Вироком Тлумацького районного суду Івано-Франківсьої області від 17 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, і їй призначено покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2015 року вирок місцевого суду від 17 січня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від
17 лютого 2016 року ОСОБА_1 у предʼявленому обвинуваченні за ч. 1
ст. 190 КК України визнано невинуватою та виправдано.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 квітня 2016 року вирок місцевого суду від 17 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить вимоги скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення норм кримінального процесуального закону. Вважає, що у вироку районного суду не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, перерахувавши докази, не проаналізував їх. Зокрема, суд не надав ніякої оцінки показанням свідків
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та деяким письмовим доказам. Прокурор вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки належних доводів на спростування аргументів прокурора суд не навів, достатніх підстав, з яких погодився з рішенням про виправдання ОСОБА_1 не зазначив.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Шевченко О.О. не підтримала касаційну скаргу прокурора.