Ухвала
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 759/13083/17
провадження № 61-17476ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Воробйової І. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, факту належності особі правовстановлюючого документу, фактів, що мають юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 серпня 2019 року з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.
У касаційні скарзі заявник зазначає, що повний текст постанови апеляційного суду було отримано 21 серпня 2019 року, касаційну скаргу подано до суду 23 вересня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження
не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією
із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ,
від 3 квітня 2008 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення,
що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, на підставі частини третьої статті 393 ЦПК України касаційну скаргу слід залишити без руху, оскільки заявником не надано належних доказів
на підтвердження поважності пропуску строку на касаційне оскарження.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме: заявником не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату.
У переліку додатків до касаційної скарги зазначено, що додано квитанцію про сплату судового збору, проте заявником не долучено її до касаційної скарги, що підтверджується актом, складеним службовими особами Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, під час розкриття поштового конверта.