Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/5894/17
провадження № 61-43034св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Тітова М. Ю., Усик Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2018 року у складі головуючого судді Пінкевич Н. С. та постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року, у складі суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Гуль В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, від якого мають спільну дитину ОСОБА_5 2009 року народження . Шлюб розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року. В результаті поділу спільного майна за нею та ОСОБА_2 рішенням апеляційного суду Київської області визнано за кожним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зазначала, що за рішеннями судів з відповідача на утримання дочки стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх його доходів та додаткові витрати в розмірі 16 874,94 грн. Внаслідок нерегулярної сплати відповідачем аліментів утворилася заборгованість в розмірі 46 893,37 грн, у зв`язку з чим державним виконавцем було накладено арешт на майно відповідача, в тому числі і на частину квартири. Про арешт було відомо як ОСОБА_2, так і його матері ОСОБА_3 однак, незважаючи на це між ними 20 квітня 2017 року укладений договір дарування Ѕ частини вищевказаної квартири, що порушує права їх дитини-інваліда, оскільки дозволяє ухилитися від виконання своїх батьківських обов`язків по сплаті аліментів.
Вважає, що вказаний договір дарування 1/2 частини квартири має бути визнаний недійсним на підставі статей 202, 203, 215, 216, 234, 717 ЦК України, як такий, що укладений в період дії арешту, що суперечить закону, а також як фіктивний правочин, оскільки дії сторін не були направлені на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором, а між відповідачами існував умисел на приховання цього майна від можливого звернення стягнення для виконання грошового зобов`язання по аліментам в розмірі 63768,31 грн. Оскільки оспорюваний договір дарування порушує її законні інтереси та інтереси її малолітньої дитини-інваліда, вона не будучи його учасником має право його оспорити.
Крім того, зазначала, що через неодноразові спроби ОСОБА_3 перерозподілити майно колишнього подружжя шляхом подання безпідставних позовів, зробити неможливим виконання судових рішень про стягнення аліментів з ОСОБА_2, вона зазнала душевних страждань, що вплинуло на її здоров`я, зазнала суттєвих фінансових витрат на лікування та неодноразові судові процеси.
Враховуючи наведене, просила суд визнати недійсним договір дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, укладений 20 квітня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на її користь моральну шкоду в розмірі 200000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного договору дарування 1/2 частини квартири, з огляду на те, що договір дарування не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та не порушує прав позивача. При вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди судом не встановлено наявність такої шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції належним чином визначив фактичні та правові підстави позову, внаслідок чого вірно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що арешт державним виконавцем майна відповідача, відомості про який відсутні у державному реєстрі, не перешкоджає відчуженню нерухомого майна є неправильними, оскільки згідно судової практики укладення правочину про відчуження майна, яке перебуває під арештом, є недійсним, незважаючи на відсутність реєстрації такого обтяження. Суди не врахували, що про наявність арешту майна відповідачі були обізнані. Крім того, у відповідача відсутнє інше майно. Також, суд не залучив до участі у справі малолітню дитину та залишив поза увагою фіктивність правочину, оскільки відповідач продовжував фактично володіти і користуватися квартирою, а його мати у квартирі не проживала і проживає. Суд не врахував, що у квартирі мешкає з матір`ю, хоча і не зареєстрована, її дитина-інвалід.
30 серпня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року справу № 369/5894/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.
Сторони не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року зупинено касаційне провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 369/11268/16-ц.
25 вересня 2019 року Верховний Суд поновив касаційне провадження у справі № 369/5894/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Служба у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 06 червня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дочку ОСОБА_6 2009 року народження.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 лютого 2012 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ майна подружжя задоволено частково. Розподілено між сторонами рухоме майно та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості ідеальних часток в розмірі 4 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 15 липня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із грудня 2007 року. Визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину цієї квартири. У власності ОСОБА_2 залишено 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
Право власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вищевказану квартиру зареєстроване у встановленому законом порядку.
Постановою державного виконавця від 09 березня 2016 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми боргу - 4 550,00 грн щодо сплати на користь ОСОБА_1 різниці у вартості ідеальних часток.
Постановою державного виконавця від 22 липня 2016 року № ВП №47277869 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 у межах суми стягнення - 42 343,37 грн.
Також установлено, що між сторонами існують спори щодо сплати аліментів та додаткових витрат на утримання доньки сторін ОСОБА_7 .