Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 2-941/11
провадження № 61-13000св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі (за первісним позовом)- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2,
відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
позивач (за зустрічним позовом)- ОСОБА_6,
відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи (за зустрічним позовом): Друга Харківська державна нотаріальна контора, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_6 , в інтересах якої діє адвокат Калуцький Денис Євгенович, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2017 року у складі судді Шрамко Л. Л. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2011 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовна заява ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивована тим, що після смерті її чоловіка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, спадкоємцями є: вона та їх з чоловіком п`ятеро неповнолітніх дітей, а також діти чоловіка від попереднього шлюбу: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Син ОСОБА_9 (спадкодавця) - ОСОБА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (до смерті батька), тому право спадкування перейшло до його дочки ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_9 у встановленому законом порядку спадщину прийняли 8 спадкоємців: позивач та її п`ятеро дітей, син чоловіка від першого шлюбу - ОСОБА_5, та відповідно до вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України дочка померлого ОСОБА_1 - ОСОБА_6
До спадщини після смерті ОСОБА_9 входить квартира АДРЕСА_1 квартира АДРЕСА_2 гаражний бокс № АДРЕСА_3, грошові кошти на рахунках у Публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України").
Вказувала, що гаражний бокс побудовано нею разом з чоловіком під час шлюбу, тому є спільним майном подружжя, у зв`язку з чим вона має право на 1/2 частину гаража, оскільки частки подружжя є рівними, а розподілу між 8 спадкоємцями за законом після смерті її чоловіка підлягає 1/2 частина гаражу, тобто кожен з них має право на 1/16 частину гаражного боксу.
Позивач за первісним позовом зазначає, що у період шлюбу у ПАТ "Державний ощадний банк України" на ім`я її чоловіка були відкриті рахунки на загальну суму 18 064,87 грн, а саме: рахунок № НОМЕР_1 від 20 січня 1989 року, рахунок № НОМЕР_2 від 16 липня 2010 року. Вказані грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 є спільним майном подружжя, оскільки він відкритий під час шлюбу, відповідно, їй належить 1/2 частина вказаних грошових коштів у розмірі 6 649,76 грн, а решта грошових коштів - 11 415,11 грн підлягає розподілу між 8 спадкоємцями, по 1/8 частині кожному.
Вказувала, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 необхідно визнати по 1/8 частині за кожним з вказаних восьми спадкоємців.
Також позивач за первісним позовом зазначила, що відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2011 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2, яка у подальшому була ним відчужена за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року ОСОБА_7 . Однак ухвала суду про затвердження мирової угоди скасована ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2015 року, тому квартира перейшла до спадкової маси.
Вказана квартира вибула з володіння власників на підставі ухвали суду, яка була скасована, тому це майно вибуло поза волею власників, отже відповідно до частини першої статті 388 ЦК України квартира АДРЕСА_2 підлягає витребуванню з незаконного володіння ОСОБА_7, а договір купівлі-продажу необхідно визнати недійсним, оскільки відпала правова підстава, на якій ОСОБА_5 набув право власності на зазначену квартиру.
Спірна квартира у подальшому (25 листопада 2014 року) була передана в іпотеку ОСОБА_8, тому договір іпотеки необхідно також визнати недійсним, оскільки відсутнє право іпотекодавця на цю квартиру.
На підставі викладеного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати за нею право власності на: 1/2 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 у порядку поділу спільного майна подружжя; 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка; 1/16 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка; 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 після смерті чоловіка; 1/2 частину грошових коштів на рахунку № НОМЕР_2 у ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 6 649,76 грн у порядку поділу спільного майна подружжя; 1/8 частину грошових коштів у ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 11 415,11 грн, а саме у розмірі 1 426,89 грн у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка;
- визнати за своїми неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності у порядку спадкування після смерті батька на: 1/16 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 за кожним; на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним; на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 за кожним; на 1/8 частину грошових коштів на рахунках у ПАТ "Державний ощадний банк України" в розмірі 11 415,11 грн, а саме у розмірі 1 426,89 грн за кожним.
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 15 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та договір іпотеки вказаної квартири, укладений 25 листопада 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ; витребувати зазначену квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 .
У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Друга Харківська державна нотаріальна контора, Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання права власності, стягнення грошових коштів, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_6 мотивована тим, що після смерті її батька - ОСОБА_1, відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_4, спадкоємцями вказаної квартири є: її мати ОСОБА_10, вона як дочка, та батько спадкодавця - ОСОБА_9
ОСОБА_9 не встиг прийняти спадщину після смерті сина, тому за правом представлення право на спадкування перейшло до неї.
Після смерті ОСОБА_9 спадкоємцями його майна за законом є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дружина спадкодавця), їхні п`ятеро дітей, син спадкодавця від першого шлюбу - ОСОБА_5, та за правом представлення вона як донька померлого сина спадкодавця від першого шлюбу - ОСОБА_1 .
До спадщини після смерті ОСОБА_9 входить квартира АДРЕСА_1 квартира АДРЕСА_2, 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 бокс № АДРЕСА_3, грошові кошти на рахунках у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Вказувала, що вона безпідставно була позбавлена права на спадщину, оскільки без урахування її інтересів та згоди затверджено мирову угоду щодо спірного майна спадкодавця, зокрема квартири АДРЕСА_2, вчинено правочин, яким відчужено це майно та розподілено кошти, внесено записи до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
На підставі викладеного ОСОБА_6 з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 (її діда - за правом представлення) на: 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/8 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 у м. Харкові; на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 ; на 1/24 частину квартири АДРЕСА_4 ;
- стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на її користь 1/8 частину грошових коштів у розмірі 2 258,11 грн, знятих з рахунків, відкритих у ПАТ "Державний ощадний банк України", після укладення мирової угоди;
- визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 15 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, а також договір іпотеки вказаної квартири, укладений 25 листопада 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 указану квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_9
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_9
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину грошових коштів у розмірі 13 299,53 грн на рахунку № НОМЕР_2 ПАТ "Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_9, що становить 6 649,76 грн, як на її частку в спільному майні подружжя.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/8 частину грошових коштів на рахунках ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 11 415,11 грн, а саме у розмірі 1 426,88 грн у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_9
Визнано за неповнолітніми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/8 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 за кожним у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_9
Визнано за неповнолітніми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 за кожним у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_9
Визнано за неповнолітніми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на 1/8 частину грошових коштів на рахунках ПАТ "Державний ощадний банк України" у розмірі 11 415,11 грн, а саме у розмірі 1 426,89 грн за кожним у порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_9 .
У задоволенні решти первісного позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 .
Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_6 1 426,88 грн, що становить 1/8 частину грошових коштів, знятих з рахунків у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 15 серпня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Л. П., у частині купівлі-продажу 1/8 частини вказаної квартири.
Визнано частково недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_2, укладений 25 листопада 2014 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л. П., у частині передачі в іпотеку 1/8 частини вказаної квартири.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 на користь власника цієї частки - ОСОБА_6 .
У задоволенні решти зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спадкодавці ОСОБА_9 та ОСОБА_1 заповіту не залишили, тому право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Після смерті ОСОБА_9 право на спадкування за законом мають вісім осіб: його дружина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, шість дітей від двох шлюбів: ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та за правом представлення ОСОБА_6 (онука спадкодавця ОСОБА_9 ), оскільки її батько ОСОБА_1 помер до відкриття спадщини після померлого ОСОБА_9
Квартира АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю ОСОБА_9 на праві власності, є спадковим майном, тому кожен зі спадкодавців має право на частку у цьому майні, тобто кожен по 1/8 частці.
Разом з тим, рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2014 року у справі № 642/4234/14-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що право на прийняття спадщини у вигляді 1/3 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_1 перейшло за спадковою трансмісією до спадкоємців ОСОБА_9, тому кожен з неповнолітніх: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мають право на 1/15 частину квартири АДРЕСА_4 .
Також місцевий суд зазначив, що ОСОБА_6 під час розгляду справи № 642/4234/14-ц не зверталася до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання за нею права власності на 1/24 частину квартири АДРЕСА_4, тому відсутні правові підстави для задоволення вказаних вимог під час розгляду цієї справи.
Разом з тим, ОСОБА_6 в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_1 та має право на спадкування за правом представлення після смерті ОСОБА_9 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до мирової угоди, яка у подальшому була скасована судом вищої інстанції, ОСОБА_5 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 та відчужив її за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року ОСОБА_7 Указана квартира 25 листопада 2014 року була передана в іпотеку ОСОБА_8
Отже, 1/8 частка квартири АДРЕСА_2 вибула з власності ОСОБА_6 на підставі правочину, який вчинено всупереч її волі, тому договір купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року та договір іпотеки від 25 листопада 2014 року є недійсними в 1/8 частині. Також наявні правові підстави для витребування цього майна у добросовісного набувача - ОСОБА_7
Скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка була укладена між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, не є безумовною підставою для висновку про те, що квартира вибула з володіння сторін поза волею власників. Разом з тим, встановлені фактичні обставини у справі беззаперечно свідчать про вибуття належної позивачу за первісним позовом та її дітям частки квартири АДРЕСА_2 за її волею та за волею ОСОБА_5 .
За таких обставин відсутні передбачені підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо витребування вказаної квартири у добросовісного набувача ОСОБА_7 як в цілому, так і 6/8 часток, на які мала право позивач за первісним позовом та її п`ятеро дітей, якими вона розпорядилась на власний розсуд.
Рахунок № НОМЕР_2 відкритий на ім`я ОСОБА_9 16 липня 2010 року, тобто у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому грошові кошти на цьому рахунку в розмірі 13 299,53 грн є спільним майном подружжя, частка останньої у спільному майні становить 6 649,76 грн та не входить до спадкової маси.
Решта 1/2 частина вказаних грошових коштів на рахунках є особистою власністю ОСОБА_9, входять до спадкової маси, на вказані грошові кошти мають право у порядку спадкування за законом після його смерті вісім спадкоємців.
Позивачем за первісним позовом не доведено, що гаражний бокс АДРЕСА_3 є спільним майном подружжя, тому її вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину гаражного боксу в порядку поділу спільного майна подружжя задоволенню не підлягають.
Таким чином, гаражний бокс підлягає включенню до спадкової маси та за вісьмома спадкоємцями слід визнати право власності на цей гаражний бокс у рівних частках, тобто по 1/8 частині за кожним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на гаражний бокс АДРЕСА_3 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у цій частині задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/2 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 як частку в спільній сумісній власності подружжя.
Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, неповнолітніми дітьми: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6 право власності на 1/16 частину гаражного боксу АДРЕСА_3 за кожним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що гаражний бокс є спільним майном подружжя, оскільки пайовий внесок за гараж, його будівництво та реєстрацію було здійснено під час шлюбу, тому вимоги про визнання за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,права власності на 1/2 частину гаражного боксу в порядку поділу спільного майна подружжя підлягають задоволенню. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, безпідставно не взяв до уваги лист голови ГК "Залютино" ОСОБА_12 від 28 жовтня 2016 року.
Належних та допустимих доказів на спростування факту побудови гаражу у 2004 році та сплати пайового внеску 31 січня 2008 року, про що зазначено у довідці від 28 жовтня 2016 року, матеріали справи не містять.
На іншу частину гаражного боксу АДРЕСА_3 право власності слід визнати за спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 .
У решті апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_6, в інтересах якої діє адвокат Калуцький Д. Є., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про: визнання за нею права власності на 1/24 квартири АДРЕСА_4, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, визнання недійсним договору іпотеки від 25 листопада 2014 року (предметом якої є вказана вище квартира АДРЕСА_2 ), ухвалити у цій частині нове судове рішення по суті заявлених вимог.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про: визнання за нею та її неповнолітніми дітьми по 1/8 частині квартири АДРЕСА_2, визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири від 15 серпня 2011 року та договору іпотеки вказаної квартири від 25 листопада 2014 року, витребування квартири з чужого незаконного володіння, ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.
У вирішенні решти первісних та зустрічних позовних вимог судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_6, в інтересах якої діє адвокат Калуцький Д. Є., мотивована тим, що ОСОБА_9 на час відкриття спадщини був власником квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_1 та гаражного боксу АДРЕСА_3 .
Крім того, ОСОБА_9 мав право на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування після смерті сина ОСОБА_1, проте спадщину не прийняв, оскільки помер протягом строку, встановленого частиною першої статті 1270 ЦК України.
Отже, до спадкового майна після ОСОБА_9 входить 1/3 частина квартири АДРЕСА_4, тому ОСОБА_6 має право на 1/24 цієї квартири у порядку спадкування після ОСОБА_9 .
Крім того, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей, та ОСОБА_5 уклали мирову угоду, за якою розподілили спадкове майно між собою.
ОСОБА_5 на підставі ухвали Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2011 року про затвердження мирової угоди зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 та у подальшому за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року відчужив цю квартиру на користь ОСОБА_7
ОСОБА_7 25 листопада 2014 року передала цю квартиру (АДРЕСА_2 ) в іпотеку ОСОБА_8 .
Проте, у подальшому ухвала суду про затвердження мирової угоди була скасована ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14 листопада 2015 року, тому вчиненні на підставі скасованого судового рішення правочини (договір купівлі-продажу та іпотечний договір) є недійсними.
Разом з тим, встановивши, що ОСОБА_5 не мав права відчужувати квартиру АДРЕСА_2, оскільки не був її власником, суди дійшли висновку, що 1/8 частина договору купівлі-продажу та договору іпотеки є недійсними, не зазначаючи, які саме частини зазначених договорів не відповідають закону.
Враховуючи той факт, що ухвала Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2011 року про затвердження мирової угоди, на підставі якої за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на квартиру, яка у подальшому за договором купівлі-продажу перейшла у власність ОСОБА_7, була скасована, позивач за зустрічним позовом вважає, що квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння не з її волі, а іншим шляхом.
Судами не надано оцінки діям ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,та ОСОБА_5, які діяли спільно, оскільки вони достовірно знали, що існує ще один спадкоємець - ОСОБА_6, проте уклали мирову угоду та у подальшому уклали договір купівлі-продажу квартири.
Суди не дали правової оцінки тій обставині, що відповідно до договору купівлі-продажу відчуження квартири було здійснено за 33 000 грн, а ОСОБА_7 вказувала, що продаж здійснено за 34 000 дол. США, на підтвердження чого подала до суду розписки.
Крім того, суди залишили поза увагою копію відповіді ГК " Залютіно ", відповідно до якої ОСОБА_9 з 1996 року був власником гаражного боксу АДРЕСА_3, тобто він набув його у власність до укладення шлюбу з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отже вказане майно повинне ділитися між спадкоємцями у рівних частках, тобто кожному по 1/8 частці.
Долучені ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до матеріалів справи довідка та лист за підписом ОСОБА_12 як голови ГК "Залютіно" підписані не повноважною особою, а інформація зазначена у довідці та листі не відповідає дійсності. ОСОБА_12 не мав права видавати вищевказану довідку.
Касаційна скарга ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 , ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивована тим, що право на квартиру АДРЕСА_2 було визнане за ОСОБА_5 відповідно до мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2011 року.
У подальшому вказана квартира була відчужена ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року ОСОБА_7 та 25 листопада 2014 року була передана в іпотеку ОСОБА_8
Вимоги про визнання права на 1/8 частину квартиру АДРЕСА_2, визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння були заявлені як ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,яка діє у своїх інтересах та інтересах дітей, так і ОСОБА_6
Суди погодилися з тим, що квартира АДРЕСА_2 є частиною спадкової маси після смерті ОСОБА_9 та наявністю правових підстав для визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, витребування частини квартири з чужого незаконного володіння, але задовольнили вимоги тільки позивача за зустрічним позовом та лише у належній їй частині.
Як підставу для відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,в указаних вимогах суди зазначили про отримання нею грошових коштів за вищевказаною мировою угодою за її згодою та виконання умов мирової угоди у повному обсязі, що є необґрунтованим.
З урахуванням наявності відносин по оформленню мирової угоди виключно між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, яка у подальшому була скасована, саме сторони цієї угоди можуть звертатися один до одного з відповідними вимогами при наявності правових підстав та відповідних намірів. Суд не повинен був враховувати при ухваленні судового рішення по справі вказівку на отримання стороною грошових коштів у мировій угоді, яка у подальшому була скасована, у зв`язку з чим не може породжувати жодних правових наслідків.
Укладення мирової угоди між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ніяким чином не може свідчити про наявність з боку позивача за первісним позовом волі на вибуття квартири з її володіння по причині скасування цієї угоди.
Суди, не прийнявши до уваги вимоги позивачів як за основним, так і за зустрічним позовом, визнали не повністю, а частково недійсним договір купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року та договір іпотеки від 25 листопада 2014 року, не обґрунтувавши прийняття такого рішення.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2018 року ОСОБА_7 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якої діє адвокат Калуцький Д. Є., вказуючи на те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_6 має право на спадкування за правом представлення після смерті діда ОСОБА_9 1/8 частки у квартирі АДРЕСА_2, тому законно визнав за нею право власності на 1/8 частину вказаного жилого приміщення.
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, 24 червня 2011 року уклали мирову угоду, відповідно до якої спірна квартира перейшла у власність ОСОБА_5, а позивач за первісним позовом отримала від останнього у рахунок сплати за належні їй та її п`ятьом малолітнім дітям частки у порядку компенсації грошові кошти у розмірі 22 796 дол. США. Мирова угода укладалась без врахування інтересів та участі ОСОБА_6 . У подальшому ОСОБА_5 оформив у встановленому законодавством порядку право власності на вказану квартиру та продав її ОСОБА_7, яка передала це майно в іпотеку ОСОБА_13 .
Суд першої інстанції у мотивувальній частині дійшов правильного висновку, що 1/8 частина спірної квартири з володіння ОСОБА_6 вибула поза її волею як співвласника цієї квартири.
Таким чином, посилання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_14, у касаційній скарзі на необхідність визнати недійсним договір купівлі-продажу та договору іпотеки вказаної вище квартири у цілому є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки ОСОБА_6 може здійснювати свої цивільні права лише у межах, наданих їй актами цивільного законодавства, тобто у межах прийнятої нею у спадщину 1/8 частки у квартирі, а не цілого жилого приміщення, 7/8 часток в якій їй не належать.
Суд першої інстанції у межах заявлених ОСОБА_6 позовних вимог визнав договір іпотеки недійсним у частині передачі в іпотеку 1/8 частини вказаної квартири та витребував з незаконного володіння ОСОБА_7 1/8 частину цієї квартири на користь власника цієї частки - ОСОБА_6 .
У квітні 2019 року ОСОБА_7 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказуючи на те, що під час здійснення взаєморозрахунків сторони за мировою угодою позивач за первісним позовом отримала компенсацію за належну їй та її п`ятьом дітям частки у розмірі 22 796 дол. США.
Мирова угода виконана, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала кошти за цим правочином. Сторони мирової угоди не оскаржували ухвали суду першої інстанції про її затвердження.
ОСОБА_5 оформив право власності на зазначену квартиру в установленому законом порядку та продав її ОСОБА_7
Квартира АДРЕСА_2 вибула з володіння позивача за первісним позовом та її малолітніх дітей, законним представником яких вона є, за її добровільною згодою, за її волею, вона отримала грошові кошти за цю квартиру, внаслідок чого її права та права її малолітніх дітей, від імені яких вона діє згідно із законом, жодним чином порушено не було.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, законно та обґрунтовано визнав частково недійсними договір купівлі-продажу спірної квартири у частині купівлі-продажу 1/8 частки та договір іпотеки вказаної квартири в частині передачі 1/8 частки в іпотеку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, знала ще у серпні 2011 року про укладення ОСОБА_5 з ОСОБА_7 договору купівлі-продажу вказаної квартири, приймала при укладенні цього правочину безпосередню участь, отримала від покупця завдаток у розмірі 1 500 дол. США.
Позивач за первісним позовом намагається позбавити ОСОБА_7, яка є особою похилого віку та пенсіонером, права власності на єдине житло, яке вона придбала у законний спосіб.
Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг, відзиву на касаційні скарги до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_6, в інтересах якої діє адвокат Калуцький Д. Є., на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2018 року, витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 16 січня 2018 року.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 16 липня 2003 року ОСОБА_9 і ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебували у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_9 є батьком двох дітей від першого шлюбу: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5 та п`ятьох дітей від другого шлюбу: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10, є дочкою ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, заведена спадкова справа.
З матеріалів спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_9 Другою Харківською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу, 17 лютого 2011 року зареєстровано заяву ОСОБА_10, яка діяла в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6, про прийняття спадщини за правом представлення згідно зі статтею 1266 ЦК України, а також від ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах своїх п`ятьох малолітніх дітей.
На час смерті ОСОБА_9 був власником: квартири АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_1 ; гаражу АДРЕСА_3 та рахунків у ПАТ "Державний ощадний банк України".
Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2011 року визнано мирову угоду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, відповідно до якої за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах п`ятьох неповнолітніх дітей, визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (ринкова вартість еквівалентна 45 000 дол. США), гараж АДРЕСА_3 (ринкова вартість еквівалентна 10 000 дол. США) та ощадні книжки. За ОСОБА_5 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 (ринкова вартість еквівалентна 30 000 дол. США). Суму еквівалентну 22 796 дол. США, що складає різницю між частками, отримала ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,від ОСОБА_5 до підписання мирової угоди.
При цьому при проведенні взаєморозрахунків сторони мирової угоди виходили з права 7 спадкоємців на 1/7 частину квартири за кожним, без врахування права на частку у спадковому майна неповнолітньої на той час спадкоємиці ОСОБА_6
ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 15 серпня 2011 року продав ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 25 листопада 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуменною Л. П., ОСОБА_8 передана в іпотеку квартира АДРЕСА_2 у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики у розмірі 560 000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 листопада 2015 року ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 24 червня 2011 року про визнання мирової угоди за апеляційною скаргою ОСОБА_6 скасовано, оскільки остання не була залучена до участі у справі та були порушені її права як спадкоємця при укладенні мирової угоди.
Суди також встановили, що відповідно до довідки голови ГК "Залютіно" ОСОБА_12 від 28 жовтня 2016 року власником гаражного боксу АДРЕСА_3 був зареєстрований ОСОБА_9 з 1996 року. Гараж АДРЕСА_3 а побудований у 2004 році. 04 серпня 2008 року ОСОБА_9 видано свідоцтво про право власності на вказаний гаражний бокс. Пайовий внесок виплачений повністю 30 січня 2008 року у розмірі 8 800 грн.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час видачі вказаної вище довідки керівником ГК "Залютино" був ОСОБА_12 .