Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 303/3052/16-ц
провадження № 61-32569св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року у складі суддів: Готри Т. Ю., Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк", Кольчинська селищна рада Мукачіського району Закарпатської області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк"), Кольчинська селищна рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку.
Зазначав, що з 1993 року почав проживати однією сім`єю із ОСОБА_6 в смт Кольчино Мукачівського району Закарпатської області. З метою покращення їх житлових умов він вирішив збудувати житловий будинок. Розпорядженням Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області "Про надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку та видачі "Паспорта на забудову земельної ділянки" від 15 травня 1993 року № 150 ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_6 надано дозвіл на право виконання будівельних робіт щодо будівництва індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 . 22 серпня 1995 року між ним і ОСОБА_6 укладено шлюб. Протягом 1993-1997 років фактично виключно його силами та за рахунок його грошових коштів ним побудовано будинок АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Кольчинської селищної ради "Про видачу свідоцтва про право власності на домоволодіння" від 21 січня 1998 року № 4 затверджено акт прийому в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_2 Пунктами 2, 3 цього рішення вирішено зареєструвати за ОСОБА_2 вказане домоволодіння та видати їй свідоцтво про право власності. Після прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку він зареєструвався в ньому. Однак, 21 квітня 2005 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на спірний будинок від 04 травня 2006 року. В подальшому, 15 грудня 2007 року ОСОБА_2 без його відома та згоди продала вказаний будинок своєму синові ОСОБА_3 Вказаний договір купівлі-продажу жилого будинку є недійсним, оскільки його вчинено з порушенням вимог закону, він своєї згоди на його укладення не давав, а тому просив визнати цей договір недійсним. Зазначав, що строк позовної давності ним не пропущено, так як про спірний договір він довідався тільки у квітні 2016 року в Кольчинській селищній раді, де йому повідомили, що будинок проданий.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 квітня 2017 року визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_2 від 15 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний будинок побудований в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і є їхньою сумісною власністю. Однак, всупереч вимогам статті 65 СК України ОСОБА_2 без згоди другого з подружжя ОСОБА_1 продала будинок своєму синові ОСОБА_3 15 грудня 2007 року. Про цей правочин позивач дізнався в грудні 2015 року, коли його сусід ОСОБА_7 повідомив про вселення в будинок сім`ї ОСОБА_8 . Сам ОСОБА_1 в будинку не проживав після розірвання шлюбу в 2005 році і про порушене право своєчасно дізнатися не міг. Вказана обставина підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_7 . Суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено позовну давність, а позов підлягає до задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, оскільки в матеріалах справи відсутня письмова згода ОСОБА_1 на відчуження ОСОБА_2 належного їм на праві спільної сумісної власності житлового будинку АДРЕСА_2, і договір про відчуження відповідачем нерухомого майна суперечить нормам частини третьої статті 65 СК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним правочину, за яким відповідач ОСОБА_2 відчужила вказаний житловий будинок відповідачу ОСОБА_3 . Разом з цим, матеріалами справи встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 21 квітня 2005 року, а спірний договір купівлі-продажу укладено 15 грудня 2007 року. Проте, до суду з даним позовом ОСОБА_9 звернувся у травні 2016 року, тобто через 11 років після розірвання шлюбу та через 9 років після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. Судом встановлено, що позивач після розірвання шлюбу переїхав проживати у інший населений пункт Мукачівського району Закарпатської області, але залишився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 . Суд вважає, що позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про спірний договір раніше, зокрема протягом трьох років після розірвання шлюбу з метою вирішення питання про поділ спільно набутого майна подружжя. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_9 слід відмовити за спливом строку позовної давності.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що частина друга статті 72 СК України (встановлення позовної давності у три роки після розірвання шлюбу) застосовується до спорів про поділ майна подружжя, а не про визнання недійсним правочину, вчиненого одним із подружжя без згоди другого. Перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається із дня, коли він дізнався або міг дізнатися про порушення свого права, а суд апеляційної інстанції визначив початковий момент перебігу такого строку із дня розірвання шлюбу. Крім того, оспорюваний правочин укладено після спливу трирічного строку після розірвання шлюбу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суди установили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з 22 серпня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29 листопада 2004 року, що набрало законної сили, розірвано.
За час перебування у шлюбі сторони побудували житловий будинок АДРЕСА_2, право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 травня 2016 року, виданого виконавчим комітетом Кольчинської селищної ради на підставі рішення цієї ради від 21 січня 1998 року № 4.
15 грудня 2007 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з надвірними спорудами та прибудовами АДРЕСА_2 . Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 7653.
За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
За змістом статті 74 СК України на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (право спільної сумісної власності подружжя).
Згідно з частинами першою, другою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.