Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 554/2591/16-ц
провадження № 61-14763св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2017 року у складі судді Січиокно Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Гальонкіна С. А., Хіль Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2011 року (б/н) у розмірі 73 395, 83 грн.
Позов обґрунтовувався тим, що 16 червня 2011 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит у сумі 15 000, 00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 31 грудня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 73 395, 83 грн, яка складалася з: 16 283, 75 грн - заборгованість за кредитом; 50 394, 17 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 746, 68 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до підпункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500, 00 грн - штраф (фіксована частина), 3 471, 23 грн - штраф (процентна складова).
Стислий виклад заперечень відповідача
ОСОБА_1 заперечила проти задоволення позову, зазначила, що зобов`язання за спірними кредитними правовідносинами припинилися 31 січня 2013 року, тобто з часу закінчення дії картки. На переконання відповідача, позивач пропустив строк звернення до суду, перебіг якого почався 01 лютого 2013 року та закінчився 01 лютого 2016 року.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2017 року позов задоволено. Судом стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором б/н
від 16 червня 2011 року, яка утворилася станом на 31 грудня 2015 року, у розмірі 73 395, 83 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що за кредитним договором від 16 червня 2011 року № б/н платіжним засобом є платіжна картка та телефон відповідача, який зареєстрований в банківській системі, що дає можливість дистанційно користуватися картрахунком. 08 квітня 2013 року ОСОБА_1 перевипущено кредитну картку на картку "Універсальна Gold" № НОМЕР_1, тобто видано картку з новим строком дії. На підтвердження перевипуску цієї картки банк надав фото клієнта з карткою та банківські виписки за картковим рахунком, згідно з якими вся сума заборгованості за кредитним лімітом відображена і на перевипущеній картці. Позовна давність не пропущена, оскільки останній платіж на виконання умов договірних зобов`язань відповідач здійснила 10 липня 2013 року, чим перервала перебіг позовної давності, а до суду позивач звернувся 06 квітня 2016 року, тобто в межах позовної давності.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 24 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції з дотриманням вимог процесуального закону перевірив доводи і заперечення сторін, надав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Уклавши кредитний договір, сторони погодили його істотні умови, які визначені умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, що діяли в редакції на момент підписання заяви позичальником. Кредитну картку перевипущено з терміном дії до січня 2017 року, останній платіж з поповнення карткового рахунку здійснено відповідачем у липні 2013 року, до суду із позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося 06 квітня 2016 року, тобто із дотриманням загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України у три роки.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, у червні 2017 року звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що в кінці грудня 2012 року вона отримала від банку лист-вимогу
від 25 грудня 2012 року № 31554155 про сплату всієї суми кредитної заборгованості та намір банку розірвати договір. Протягом семи днів вона не направила банку відповідь про незгоду зі змінами договору, а тому відповідно до пункту 5.3 Умов та Правил надання банківських послуг вважається такою, що прийняла нові умови, і кредитний договір припинив свою дію 31 січня 2013 року.
На переконання заявника, зазначені у позовній заяві Умови та Правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, що викладені в наказі від 06 березня 2010 року № СП-2010-256 та набрали чинності 01 січня 2016 року, та, відповідно, у цій редакції розповсюджуються на договори про надання банківських послуг, пов`язаних з обслуговуванням й користуванням платіжними картками та укладені банком з фізичними особами після 01 січня 2016 року. На договори з надання банківських послуг, укладені з фізичними особами до 31 грудня 2015 року включно, зазначена редакція Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою не розповсюджується, а діє у тій редакції, яка була чинна на момент укладення договору. Всупереч частині третій статті 10, частині першій статті 60 ЦПК України, в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року) позивачем не надано суду документів про збільшення позовної давності, а також підписаних відповідачем даних про погодження зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг. Це суперечить правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у відповідних постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 01 липня 2015 року у справі
№ 6-757цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15.
Заявник також зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять мотивів вирішення доводів та аргументів сторони відповідача щодо суті спору, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Октябрського районного суду м. Полтави зазначену цивільну справу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 грудня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року
№ 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 червня 2011 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ОСОБА_1 укладено договір б/н у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27, 60 % річних на залишок суми заборгованості. Договір складався з анкети-заяви з пам`яткою клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів у виді довідки про умови кредитування