Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 235/6852/15-ц
провадження № 61-34955св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 01 серпня 2016 року у складі судді Новака Р. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Шахової О. В., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 02 серпня 2011 року між АТ "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Триест-Дон" (далі - ТОВ "Триест-Дон") і Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-Сервис" (далі - ТОВ "Омега-Сервис") була укладена Генеральна кредитна угода № 5111N1 (далі - Генеральна угода) з подальшими змінами до неї, згідно умов якої банк проводить кредитні операції в межах лімітів, які не можуть перевищувати 50 000 000,00 грн, на підставі та з урахуванням умов кредитного договору, укладеного в рамках цієї Генеральної угоди. Строк користування кредитом встановлений до 01 серпня 2016 року. Процентна ставка визначається у кредитному договорі за згодою сторін відповідно до статті 6 Генеральної угоди.
На забезпечення виконання позичальниками зобов`язань за Генеральною угодою, 02 серпня 2011 року між АТ "Укрексімбанк", ТОВ "Триест-Дон",
ТОВ "Омега-Сервис" та ОСОБА_1 укладений договір поруки № 5111P1 з подальшими змінами до нього, за умовами якого останній поручився перед кредитором за виконання позичальниками зобов`язань в рамках цієї Генеральної угоди, за їх кредитними договорами.
Згідно з Додатком 1 до Генеральної угоди, викладеного у додатковій угоді
від 04 квітня 2013 року № 5111N1-9 до Генеральної угоди № 5111N1
від 02 серпня 2011 року, в рамках цієї угоди укладені наступні кредитні договори: від 30 травня 2012 року № 5112K2, від 30 травня 2012 року № 5112K3,
від 17 січня 2013 року № 5113V1, від 02 квітня 2013 року № 5113K1 та
від 02 квітня 2013 року № 5113K2.
Зобов`язання за кредитними договорами від 30 травня 2012 року № 5112K2 та від 30 травня 2012 року № 5112K3 є погашеними.
У зв`язку з неналежним виконанням позичальниками зобов`язань за кредитними договорами виникла заборгованість, що станом на 23 червня
2015 року становить:
- за кредитним договором від 02 квітня 2013 року № 5113K1 -
21 929 487,58 грн, із яких 15 010 000,00 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 4 727 205,72 грн - прострочена заборгованість за процентами, 115 276,80 грн - прострочена заборгованість з комісії за управління, 1 428 451,67 грн - пеня на прострочену заборгованість за основним боргом, 636 215,67 грн - пеня на прострочену заборгованість за процентами та 12 337,72 грн - пеня на прострочену заборгованість з комісії за управління;
- за кредитним договором від 02 квітня 2013 року № 5113K2 -
27 867 610,28 грн, із яких 19 180 000,00 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 5 875 712,71 грн - прострочена заборгованість за процентами, 162 646,40 грн - прострочена заборгованість з комісії за управління, 1 825 296,67 грн - пеня на прострочену заборгованість за основним боргом, 806 959,10 грн - пеня на прострочену заборгованість за процентами та 16 995,40 грн - пеня на прострочену заборгованість з комісії за управління;
- за кредитним договором від 17 січня 2013 року № 5113V1 -
4 716 068,28 грн, із яких 3 551 045,34 грн - прострочена заборгованість за основним боргом, 777 284,36 грн - прострочена заборгованість за процентами, 267 512,08 грн - пеня на прострочену заборгованість за основним боргом та 120 226,50 грн - пеня на прострочену заборгованість за процентами.
Посилаючись на наведене, АТ "Укрексімбанк", просило стягнути з
ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, від 02 квітня 2013 року № 5113K1 у розмірі 20 108 585,63 грн, від 02 квітня 2013 року № 5113K2 у розмірі 25 544 000,52 грн та від 17 січня 2013 року №5113V1 у розмірі 4 478 361,37 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року в задоволенні позову АТ "Укрексімбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договором поруки не встановлений строк його дії. Враховуючи, що терміни виконання кредитних договорів від 02 квітня 2013 року № 5113K1 та від 02 квітня 2013 року № 5113K2є 01 квітня 2014 року, а від 17 січня 2013 року № 5113V1 - 16 січня 2014 року, дія поруки за вказаними зобов`язаннями припинилася 01 жовтня 2014 року та
16 липня 2014 року відповідно. Пред`явленням вимоги до поручителя відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України є позовна заява. Оскільки банк звернувся з позовом до поручителя у серпні 2015 року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, порука ОСОБА_1 щодо забезпечення виконання позичальниками зобов`язань за кредитними договорами припинилася, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу представника АТ "Укрексімбанк" - Беседіна В. І. відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга АТ "Укрексімбанк", у якій заявник просив скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно з пунктом 7.4 статті 7 договору поруки, сторони домовилися, що строк його дії припиняється після повного виконання основного зобов`язання, а оскільки позичальники зобов`язання за кредитними договорами не виконали, відсутні підстави для застосування частини четвертої статті 559 ЦК України.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 договору поруки банк має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з основного зобов`язання у випадку, якщо позичальник не виконає грошове зобов`язання, передбачене кредитною угодою, протягом двадцяти днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт такого невиконання. Суди не врахували, що банк направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості за кредитними договорами, яку ОСОБА_1 отримав 12 квітня 2014 року. Надіславши
09 квітня 2014 року вимогу/претензію про погашення заборгованості за кредитними договорами на адресу поручителя у межах шестимісячного строку, заявник вважає, що він не пропустив строк, встановлений частиною четвертою статті 599 ЦК України, а отже у судів були відсутні правові підстави для визнання поруки припиненою.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи та ухвалили законні і обгрунтовані судові рішення, підстави для їх скасування відсутні. Вказував на те, що пунктом 7.1 договору поруки встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін. Дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов`язання (пункт 7.4 договору). Зазначені умови договору не можуть вважатися умовами про строк дії договору у розумінні положень ЦК України. Враховуючи, що строками виконання зобов`язань за кредитними договорами настали 01 квітня 2014 року та 16 січня 2014 року, дія поруки припинилася 01 жовтня 2014 року та 16 липня 2014 року відповідно. У порушення вимог частини четвертої статті 559 ЦК України банк звернувся з позовом до поручителя у 2015 році, тобто поза межами шестимісячного строку, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог банку, у зв`язку з припиненням дії поруки.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
05 червня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.