Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 555/540/17
провадження № 61-40795св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач за первісним позовом та третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В. та Шимківа С. С. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_1, про визнання поруки припиненою,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовної заяви
В березні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"; банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 11 березня 2008 року уклали кредитну угоду №0803/20, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США на термін до 10 березня 2013 року. Вказує, що внаслідок не виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 19 січня 2017 року утворилась заборгованість в сумі 82 051,58 доларів США, з них: 29 304,68 доларів США - заборгованість по тілу кредиту; 14 907,42 грн. - заборгованість по відсоткам; 37839,48 доларів США - пеня. Оскільки виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено договором поруки від 11 березня 2008 року №0803/20/ДП, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 29 304,68 доларів США.
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, про визнання поруки припиненою.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що позивач безпідставно збільшив розмір відсоткової ставки за кредитною угодою з 16 % до 18%, а тому розмір грошових зобов`язань та обсяг відповідальності ОСОБА_2 як поручителя перед банком збільшився без її згоди. Зазначає, що будь-яких повідомлень про зміну відсоткової ставки банком в односторонньому порядку не отримувала, письмових змін до угоди не укладала, а тому збільшення позивачем відсоткової ставки є неправомірним. Вказує, що 20 січня 2012 року ОСОБА_1 здійснив останній платіж, а з 21 лютого 2012 року вже виникла прострочена заборгованість за кредитом, однак з позовом про стягнення боргу банк звернувся лише 12 березня 2017 року, тобто після 6 місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, а тому порука припинилася. Посилаючись на вимоги частини четвертої статті 559 ЦК України, вказує про припинення поруки, оскільки протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання кредитор не пред`явив до неї вимоги про повернення боргу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Мельничука Н. В. позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість в розмірі 29 304, 68 доларів США, що становить 805 585,65 грн та судові витрати в розмірі 12 083,78 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором, порушення порядку та строків сплати кредиту утворилась заборгованість, що є підставою для її стягнення. Заборгованість в розмірі 29 304,68 доларів США позивачем доведена, а відповідачем не спростована. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів припинення поруки ОСОБА_2 не надано, оскільки договір поруки діє до повного виконання.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 14 лютого 2018 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитною угодою і судових витрат, та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, скасовано.
В частині задоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 рішення суду не оскаржене, а тому, з врахуванням вимог частини першої статті 367 ЦПК України та роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевірялося.
В задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитною угодою відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання поруки припиненою, задоволено.
Визнано припиненим договір поруки від 11 березня 2008 року № 0803/20/ДП, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що умови договору поруки про його дію до повного виконання зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. За таких обставин, вимога до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинна була бути пред`явлена у судовому порядку в межах строку дії договору поруки, тобто до 10 березня 2013 року; або протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням, тобто до 20 серпня 2012 року; або протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто до 10 вересня 2013 року.
Водночас суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про безпідставність збільшення в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки за кредитною угодою з 16% до 18%, що призвело до збільшення розміру грошових зобов`язань та обсягу відповідальності поручителя перед банком, адже вони спростовуються умовами кредитного договору, яким передбачено право кредитора змінювати розмір процентної ставки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2018 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Білоус А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя.
Правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права про виконання відповідної частини зобов`язань.
Представник зазначає, що вимогу до поручителя, шляхом звернення з даним позовом банк пред`явив 12 березня 2017 року, отже правовідносини поруки між банком та ОСОБА_2 не можуть бути припинені в частині відповідальності поручителя у період з 20 березня 2012 року по 10 березня 2013 року включно, як такі, що знаходяться поза межами п`ятирічного строку з моменту виникнення у банку права вимоги виконання цієї частини зобов`язань.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_2 у поданому відзиві на касаційну скаргу вказувала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказувала, що судом правильно застосовано положення частини четвертої статті 559 ЦК України, тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Березнівського районного суду Рівненської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 березня 2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду, за умовами якої банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою відсотків та кінцевим терміном повернення до 10 березня 2013 року.
Згідно з пунктами 1.3, 2.2.3 кредитної угоди, повернення кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів.
Як убачається додатку № 1 (графік погашення кредиту від 11 березня 2008 року) позичальник зобов`язується повертати кредит шляхом щомісячної сплати платежів в розмірі 1 229,00 доларів США до 20 числа кожного календарного місяця строку кредитування.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 11 березня 2008 року було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за договором кредиту.
Відповідно до пункту 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором,
Пунктом 11 вищевказаного договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
В пункті 12 договору поруки передбачено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється 5 (п`ять) років.
З розрахунку заборгованості за договором кредиту вбачається, що ОСОБА_1 допустив прострочення сплати чергових платежів по кредиту, а тому станом на 19 січня 2017 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 82 051,58 доларів США, з яких: 29 304,68 доларів США - заборгованість по тілу кредиту; 14 907,42 грн. - заборгованість по відсоткам; 37 839,48 доларів США - пеня.
07 лютого 2017 року банк направив досудові вимоги до відповідачів про повернення кредиту із зазначенням суми заборгованості станом на 19 січня 2017 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.
Згідно з кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).