Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 755/9348/15-ц
провадження № 61-30272св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року у складі судді: Яровенко Н. О., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") про визнання кредитного договору недійсним.
Позовна заява обґрунтована тим, що між сторонами 02 грудня 2011 року укладено кредитний договір № 50002652 за умовами якого позивач отримала споживчий кредит у сумі 168 224,96 грн, що було еквівалентно 20 960 доларів США, строком на 60 місяців зі сплатою 9,9% річних для придбання автомобіля, з погашенням кредиту відповідно до Графіку, який є невід`ємною частиною договору.
Позивач вважала, що кредитний договір суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним, оскільки перед укладанням кредитного договору банком не було надано попередньої інформації про умови кредитування та детальний розпис сукупної вартості кредиту. Ненадання банком необхідної інформації про кредитні умови кваліфікується також як нечесна підприємницька практика та ввело позивача в оману. Внаслідок умисного невиконання відповідачем вимог законодавства щодо зазначення у спірному кредитному договорі детального розпису сукупної вартості кредиту для позивача, а зазначення замість нього орієнтовної сукупної вартості кредиту, позивача, який не має ані юридичної, ані економічної освіти введено в оману щодо суттєвої для нього обставини - грошових коштів, що вона повинна сплатити на користь відповідача протягом строку дії спірного кредитного договору та позбавлено свідомого вибору при укладенні договору про надання споживчого кредиту. Отже, узгоджена сукупна вартість кредиту та процентна ставка не відповідають фактичним. Оскільки під час укладення кредитного договору позивачу не було надано інформацію про сукупну вартість кредиту та введено в оману щодо відсоткової ставки за кредитним договором, відповідно до частини шостої статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" цей правочин, який здійснено з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним.
ОСОБА_1 вказувала, що відповідачем не вказано реальну відсоткову ставку та абсолютне подорожчання кредиту, кредитний договір не містить істотних умов, які є обов`язковими відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів", тому позивача було введено відповідачем в оману. Позивачу не було надано інформацію про можливі ризики в разі зміни валютного курсу та про сукупну вартість кредиту, а умови договору є несправедливими та завдають шкоду позивачу. Всупереч забороні надання валютних кредитів відповідач надав позивачу валютний споживчий кредит.
ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір № 50002652 від 02 грудня 2011 року.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, оскільки умови договору були узгоджені сторонами добровільно, позивач підписала договір, попередньо ознайомившись із його змістом та погодившись із ним, зокрема із умовами про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту. Визначення в договорі еквіваленту зобов`язання в іноземній валюті відповідає вимогам статті 533 ЦК України. При цьому сплата за таким зобов`язанням має здійснюватися в гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати, якщо інше не встановлено договором. Позивачу перед укладенням договору була надана уся інформація передбачена частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів та належним чином ознайомлено з умовами договору, а висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 22186/15-45 від 24 березня 2016 року стосується обрахування розміру заборгованості і не може бути підставою для визнання укладеного між сторонами договору недійсним.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником Касьяненком Д. Л., у якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оспорюваний кредитний договір укладено 02 грудня 2011 року під час дії заборони надання споживчих кредитів в іноземній валюті, а тому умови кредитного договору про визначення валюти платежу за обмінним курсом в еквіваленті до долара США суперечать частині першій статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". Під час підписання кредитного договору позивачу не було повідомлено сукупну вартість кредиту, що не дало позивачу можливості передбачити сукупні платежі по кредитному договору та вартість подорожчання кредиту за весь час дії договору.
Вказує, що фактичне кредитування позивача в іноземній валюті, про що свідчать умови договору, зокрема, прив`язка до курсу долара США, та недоведення до відома позивача прихованої збільшеної процентної ставки, свідчить про порушення відповідачем принципу добросовісності та істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позивачу, введення його в оману та нечесну підприємницьку практику. Таким чином, положення оскарженого кредитного договору суперечать нормам Закону України "Про захист прав споживачів" та є несправедливими, а тому наявні підстави для визнання кредитного договору недійсним.
У вересні 2017 року ТОВ "Порше Мобіліті" подало заперечення на касаційну скаргу, яке підписано представником Тараном М. В., у якому просить відхилити касаційну скаргу, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що судові рішення ухвалені з дотриманням вимог чинного законодавства, підтвердженням чого є судова практика у справах про визнання кредитних договорів недійсними.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційна скарга передана до Касаційного цивільного суду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 02 грудня 2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50002650, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 168 224,96 грн, що еквівалентно 20 960 доларів США на придбання автомобіля на строк 60 місяців. Сторонами складено та підписано графік погашення кредиту, загальні умови кредитування. Всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.
У пункті 1.3.1 договору (Загальних умов кредитування) передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунку та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних в графіку погашення кредиту, враховується як корегування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшується більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником. Додатково позичальник зобов`язується компенсувати компанії витрати, що пов`язані зі сплатою податку з доходів фізичних осіб (або іншого аналогічного податку), у зв`язку з виникненням у позичальника доходу, пов`язаного зі зміною курсу іноземної валюти, прийнятої сторонами у кредитному договорі, по відношенню до української гривні.