Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 521/5147/18
провадження № 61-8590св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року у складі судді: Коблової О. Д., та постанову Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі суддів: Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про виселення із службового житла без надання іншого жилого приміщення.
Позовна заява обґрунтована тим, що квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси веде облік казармено-житлового фонду, в порядку, визначеному Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, наказу МОУ від 03 липня 2013 року № 448 "Про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України" та Положення про квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, а також здійснює контроль за використанням жилого фонду Міністерства оборони України в порядку, визначеному статтями 29, 30 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року" (далі - ЖК).
Двокімнатна квартира АДРЕСА_1, розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 28 жовтня 2003 року, включена до числа службових. Квартира є військовим майном, належить до службового фонду Міністерства оборони України, знаходиться на обліку квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси і згідно ордеру № 708 квартиру виділено "Ансамблю пісні і танцю Одеського військового округу" для заселення військовослужбовцями. Спірне службове житлове приміщення, як приміщення загального користування, зайняли дві сім`ї військовослужбовців: сім`я прапорщика ОСОБА_1 зайняла кімнату площею 14,35 кв. м; сім`я прапорщика ОСОБА_5 зайняла кімнату площею 12 кв. м.
Позивач вказував, що ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України. Ані ОСОБА_1, ані члени його сім`ї не є військовослужбовцями, не перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, не мають права користування службовим жилим приміщенням, що належить до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України.
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси просив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 , із кімнати, площею 14,35 кв. м, яка знаходиться у службовій квартирі АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, у задоволенні позову квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі проживають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Пункт 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції. За таких обставин, суд зробив висновок, що вимоги позивача безпідставні, позов про виселення заявлено при неодноразових зверненнях відповідачів щодо укладання договору найму та надання документів для взяття на облік.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції та вказав, що спірне жиле приміщення (кімната площею 14,35 кв. м у квартирі АДРЕСА_1 ), в установленому законом порядку у 1990 році надано для користування відповідачу ОСОБА_2, яка з 1990 року і до цього часу разом із членами своєї родини користується ним. Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 21 грудня 2011 року зареєстровані у спірному жилому приміщенні. З 03 липня 1990 року по 30 червня 2006 року, тобто більше 15 років, ОСОБА_2 працювала артисткою балету Ансамбля пісні та танцю Одеського військового округу, тому у розумінні пункту 2 частини першої статті 125 ЖК, ОСОБА_2, як особа, яка пропрацювала в установі, що надала їй службове жиле приміщення, більше 10 років, а також члени її сім`ї - ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, не можуть бути виселені з нього без надання їм іншого жилого приміщення.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржені та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 звільнений з лав Збройних Сил України і ні він, ні члени його сім`ї не є військовослужбовцями, не знаходяться на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, тому вони не мають права користуватися службовим приміщенням, що належить до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України. Відповідачі не утримують у належному санітарному та технічному спірне жиле приміщення, в службовій квартирі відповідачі постійно не проживають і не використовують її за цільовим призначенням. У справі відсутні докази правомірності заселення ОСОБА_2 у спірне житлове приміщення, а отже відсутні підстави для застосування положень статті 125 ЖК щодо неможливості її виселення з приміщення без надання іншого.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що згідно ордера № 708 від 26 листопада 1970 року КЕЧ Одеського району, Ансамблю пісні і танцю Одеського військового округу передана у користування квартира АДРЕСА_1 . Спірне жиле приміщення у встановленому законом порядку, у 1990 році надане для користування відповідачці ОСОБА_2
З 03 липня 1990 року по 30 червня 2006 року ОСОБА_2 працювала артисткою балету Ансамбля пісні та танцю Одеського військового округу, а з 20 липня 2007 року ОСОБА_2 прийнята артисткою балету Центру військово-музичного мистецтва.
Розпорядженням голови Малиновської РА №1257/01-04 від 28 жовтня 2003 року, квартиру АДРЕСА_1, відповідно до статті 118 ЖК, включено до числа службових.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 21 грудня 2011 року зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 .