Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 221/4715/16-ц
провадження № 61-27542св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Зайцевої С. А., Попової С. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 січня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач умови договору не виконав у зв`язку із чим станом на 31 липня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 35 939,02 грн.
АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 939,02 грн, яка включає:
6 680,21 грн - заборгованість за кредитом;
24 821,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;
2 250,00 грн - заборгованість за пеню та комісією;
500 грн - штраф (фіксована частина);
1 687,67 - штраф (процентна складова);
судові витрати зі сплати судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2017 року у складі судді: Мохова Є. І., у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що документальних доказів щодо умов, на яких обслуговувалась вказана дебетова карта відповідача, надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту 7 000 грн на платіжну карту "Дебетова особиста картка" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, як заявлено позивачем в обґрунтування підстав позову, банком суду не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 31 січня 2012 року станом на 31 липня 2016 року в розмірі 31 501,45, яка складається з заборгованості за кредитом - 6 680,21 грн, заборгованості по процентах за користування кредитом - 24 821,24 грн. В задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 2 250 грн та штрафів: 500 грн (фіксована частина) і 1 687,57 грн (процентна складова) відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що в анкеті-заяві від 31 січня 2012 року ОСОБА_1 своїм підписом засвідчив свою згоду з тим, що ця заява з пам`яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також з тарифами складають між ним і банком договір про надання банківських послуг; засвідчив своє ознайомлення з цими складовими договору, що йому надані в письмовому вигляді; поінформований про розміщення умов і правил надання банківських послуг на офіційному сайті АТ "КБ "ПриватБанк" www.privatbank.ua; зобов`язався їх виконувати, регулярно ознайомлюючись із змінами на цьому сайті банку. Таким чином відповідач погодив всі запропоновані умови банку, що спростовує заперечення відповідача що він не давав згоди на зміну умов поданої заяви про видачу дебетової особової карти на кредитну карту і отримання кредиту.
При задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості у розмірі 6 680,21 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 24 821,24 грн, суд апеляційної інстанції вказав, що надані докази в сукупності підтверджують волю позичальника ОСОБА_2 на укладення кредитного договору з оформленням у січні 2012 року дебетової особистої карти, у подальшому отримання карти "Універсальна", а також факт утворення внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань заборгованості в розрахунку банку станом на 31 липня 2016 року, де визначено розмір поточної та простроченої заборгованості, кількість днів прострочення, процентна ставка за порушення умов договору. Цих даних відповідач не спростував, а також відповідачем не були надані умови і правила надання банківських послуг, тарифи, пам`ятка іншого змісту, аніж ті, що долучені до матеріалів справи.
На підставі статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" колегія суддів відмовила у стягненні пені у розмірі 2 250 грн, нарахованої з липня 2014 року, та штрафів: 500 грн (фіксована частина) і 1 687,57 грн (процентна складова), нарахованих за порушення позичальником строків платежів, обчислену станом на 31 липня 2016 року, оскільки ОСОБА_1 мешкає у місті Волноваха, тобто у населеному пункті, де проводилася антитерористична операція.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд ототожнив поняття дебетової та кредитної картки і не врахував, що позивач не надав доказів, які б підтверджували ініціювання ОСОБА_1 переоформлення дебетової картки на кредитну.
Аналіз змісту рішення апеляційного суду та касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 оскаржує рішення апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року лише у частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 6 680,21 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 24 821,24 грн. У частині відмови у стягненні пені у розмірі 2 250 грн, нарахованої з липня 2014 року, та штрафів: 500 грн (фіксована частина) і 1 687,57 грн (процентна складова) рішення апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року у касаційному порядку не оскаржується, а тому не переглядається.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено досудового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Апеляційний суд встановив, що між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким відповідач у серпні 2013 року отримав кредит у розмірі 7 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідач умови договору не виконав у зв`язку із чим станом на 31 липня 2016 року має заборгованість у розмірі 35 939,02 грн, яка складається з: заборгованість за кредитом - 6 680,21 грн; заборгованість за процентам за користування кредитом - 24 821,24 грн; заборгованість за пенею та комісією - 2 250 грн та штрафи: 500 грн (фіксована частина), 1 687,67 грн (процентна складова).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).