Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 372/1022/16-ц
провадження № 61-21073св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Витачівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року у складі судді Кравченка М. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Коцюрби О. П., Сержанюка А. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до
Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, після його смерті залишилася спадщина, до якої входить житловий будинок та земельна ділянка на АДРЕСА_1 .
03 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Щур Н. Р. із заявою про прийняття спадщини після свого батька ОСОБА_3, йому стало відомо про існування заповіту, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів все своє майно на користь ОСОБА_2
ОСОБА_1 вважає, що підпис у заповіті не належить його батьку ОСОБА_3, а також при посвідченні спірного заповіту не було дотримано визначеного законодавством України порядку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним заповіт, складений 03 вересня 2012 року ОСОБА_3, посвідчений секретарем Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області Чекановою Ю. І. та зареєстрований в реєстрі за № 28.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений 03 вересня 2012 року від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 28.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що відповідно до положення статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до висновку Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22 вересня 2016 року № 19/4-05/382 підпис у двох примірниках заповіту ОСОБА_3 від 03 вересня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 28, виконано не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням. Заповіт був складений з порушенням вимог пункту 1.4 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5. Відсутність у заповіті підпису заповідача вказує на відсутність його вільного волевиявлення заповідати все своє майно відповідачеві.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що оскаржуваний заповіт ОСОБА_3 не підписував, також при підписані заповіту було порушено процедуру, встановлену частиною четвертою статті 207 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди не взяли до уваги те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 . заявляла клопотання про призначення повторної судової-почеркознавчої експертизи відносно оскаржуваного заповіту, однак ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 червня 2016 року їй безпідставно було відмовлено у її призначені. У зв`язку із відмовою у призначенні, внаслідок чого порушено принципи рівності та змагальності сторін.
Крім того, суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували пояснення свідків, які зазначали, що оскаржуваний заповіт підписувався ОСОБА_3 .
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказував, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки оскаржуваний заповіт ОСОБА_3 не підписувався.
Відзив на касаційну скаргу від Витачівської сільської ради Обухівського району Київської області не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 квітня 2017 року і витребувано із Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/1022/16-ц.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2017 року зупинено виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
У квітні 2018 року цивільну справу № 372/1022/16-ц передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
Фактичні обставини справи