Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 263/12088/16-ц
провадження № 61-33940св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 березня 2017 року у складі судді: Шатілової Л. Г. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Ткаченко Т. Б.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський банк розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку", банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IKСАSHVG.103961.012 від 05 травня 2014 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 51 650 грн на споживчі потреби на строк до 04 травня 2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, комісії за надання фінансового інструменту у розмірі 1 500 гривень у день укладання кредитного договору та комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,50 % річних від суми кредиту по договору щомісячно у період сплати.
ОСОБА_1 у встановлені кредитним договором строки обов`язки зі сплати заборгованості за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 16 вересня 2016 року утворилася заборгованість, яка становить 48 816,29 грн.
ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 16 вересня 2016 року у розмірі 48 816,29 грн, яка включає:
поточну заборгованість за тілом кредиту - 13 370,47 грн;
прострочену заборгованість за тілом кредиту - 24 172,17 грн;
поточну заборгованість за процентами - 91,56 грн;
прострочену заборгованість за процентами - 2 304,72 грн;
заборгованість із комісії - 8 877,37 грн;
витрати по сплаті судового збору.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 червня 2017 року, позов ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" заборгованість за кредитним договором № IKСАSHVG.103961.012 від 05 травня 2014 року у розмірі 48 816,29 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідач не виконав умови кредитного договору у зв`язку із чим станом на 16 вересня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 48 816,29 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Посилання ОСОБА_1 на те, що він у період з 07 квітня 2014 року по 06 листопада 2015 року на підставі наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБ України від 02 лютого 2015 року № 33, від 13 грудня 2015 року № 347, брав безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО на території Донецької області, а тому на нього поширюється частина п`ятнадцята статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд першої інстанції відхилив. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1, як працівник поліції брав безпосередню участь в АТО, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період з 07 квітня 2014 року по 06 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року до 01 червня 2017 року, а тому частину п`ятнадцята статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не підлягає застосуванню до спірних відносин.
Аргументи учасників справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судами норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що є працівником правоохоронних органів і брав безпосередню участь у проведенні АТО з 07 квітня 2014 року, а тому на спірні відносини поширюється частина п`ятнадцята статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У вересні 2017 року ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" через представника Косенко І. О . надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не звертався до банку із заявою на підставі частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено досудового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 05 травня 2014 року між ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № IKСАSHVG.103961.012, за умовами якого банк надав позичальнику 51 650 грн на споживчі потреби на строк до 04 травня 2017 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % річних, комісії за надання фінансового інструменту у розмірі 1 500 грн у день укладання кредитного договору та комісії за надання кредитних ресурсів у розмірі 1,50 % річних від суми кредиту по договору щомісячно у період сплати.
При зверненні із позовом банк посилався на те, що у зв`язку із неналежним відповідачем виконанням своїх обов`язків, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 16 вересня 2016 року складає 48 816,29 грн, а саме: поточна заборгованість за тілом кредиту - 13 370,47 грн; прострочена заборгованість за тілом кредиту - 24 172,17 грн; поточна заборгованість за процентами - 91,56 грн; прострочена заборгованість за процентами - 2 304,72 грн; заборгованість із комісії - 8 877,37 грн.
У пунктах 3.1.9., 3.1.11. договору передбачено право банку достроково стягнути кредит, проценти і комісії у порядку, передбаченому пунктами 2.10., 2.11., 3.1.5., 3.1.6 при настанні умов, передбачених пунктом 3.1.11.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.