ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №819/2619/14-а
адміністративне провадження №К/9901/5798/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі №819/2619/14-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0059581702.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 позов задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 оскаржила його у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права. ОСОБА_1 вказує, що договір щодо списання заборгованості між нею та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" не підписувався. Позивач наполягає, що у даному випадку було здійснено списання заборгованості за рахунок резерву, а не анулювання (прощення) боргу. Як зазначає позивач, повідомлення податкового органу ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" про списання боргу за рахунок страхового резерву не свідчить про анулювання заборгованості, оскільки відсутні документи про таке анулювання. Крім того, позивач вважає, що приймаючи рішення про списання заборгованості за рахунок резерву, фінансова установа тільки фіксує збиток, очищаючи баланс від проблемної заборгованості та створеного під неї резерву.
Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі №819/2619/14-а.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №819/2619/14-а за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 01.10.2019.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 26.08.2014 №19-18-17-03/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлені порушення податкового законодавства зокрема: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи одержані в 2013 році до Тернопільскої ОДПІ, чим порушено вимоги підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, неперерахування до бюджету до 01.08.2014 податку на доходи фізичних осіб за отримані доходи у 2013 році в сумі 120898,37грн., чим порушено пункт 176.1 статті176, пункт 179.7 статті 179 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2014 №0059581702, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 151122,97грн. (120898,37грн. за основним платежем та 30224,60грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Висновки податкового органу базуються на тому, що ОСОБА_1 у 2013 році отримала дохід в сумі 805989,14грн. внаслідок прощення ТзОВ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" боргу на вказану суму. Однак, на порушення приписів Податкового кодексу України податкову декларацію про майновий стан і доходи одержані в 2013 році до Тернопільської ОДПІ не подала та не перерахувала до бюджету до 01.08.2014 податок на доходи фізичних осіб за отримані у 2013 році доходи в сумі 120898,37грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість, списана за рахунок коштів страхового резерву, не є анульованою заборгованістю, а фінансова установа має право вимагати сплати боргу навіть після її списання. Тому, дія підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не розповсюджується на зазначений вид правовідносин, а наслідки недотримання вимог зазначеного підпункту статті 164 Податкового кодексу України не поширюються на позивача.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд посилався на те, що оскільки ОСОБА_1 та ТОВ ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" уклали договір про припинення зобов`язання переданням відступного, тому в силу приписів підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивач зобов`язана була подати декларацію про доходи за 2013 рік та сплатити податок з доходів фізичних осіб в сумі 120898,37грн. Як вказав апеляційний суд, доводи суду першої інстанції про те, що списана за рахунок коштів страхового резерву заборгованість, не є анульованою заборгованістю, а фінансова установа має право вимагати сплати боргу навіть після її списання, що в свою чергу звільняє позивача від сплати податку з доходів фізичних осіб апеляційний суд визнає безпідставними. ТОВ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" повідомила, що внаслідок прощення борг ОСОБА_1 на загальну суму 805989,14грн. анульований та внесений до податкового розрахунку форми 1 -ДФ за підсумками звітного періоду у 4 квартал 2013 року. Тому, борг є анульованим повністю і фінансова установа не може вимагати його погашення після списання.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно з підпунктом 159.2.1 пункту 159.2 статті 159 ПК України банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).
Для цілей цього підпункту під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.
Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.
Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 19.06.2008 ОСОБА_1 уклала з Акціонерним комерційним банком,,ТАС-Комерцбанк" Кредитний договір №1908/0608/45-005, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені договором.
Апеляційний суд вказав, що 28.11.2012 на підставі укладеного договору факторингу №15 відбулося відступлення права вимоги заборгованості по Кредитному договору №1908/0608/45-005 від 19.06.2008.
Крім того, 28.11.2012 відбулося відступлення права за іпотечним договором від 19.06.2008 №1908/0608/45-005 на підставі договору факторингу №15 від 28.11.2012 та договору про відступлення права за іпотечними договорами.
Відповідно до зазначених договорів до ТОВ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" перейшли всі права вимоги за іпотечними договорами, котрі первісно належали ПАТ,,Сведобанк", який є правонаступником Акціонерного комерційного банку,,ТАС-Комерцбанк", що сторонами не заперечується.
Судами вказано, що 23.10.2013 ТОВ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" та ОСОБА_1 уклали договір №1908/0608/45-005/10 про припинення зобов`язання переданням відступного, відповідно до якого було припинено зобов`язання, визначені Кредитним договором, а за рішенням нового кредитора відбулося передбачене в пункті 2.1. Договору анулювання залишку боргу, не пов`язаного з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності боржнику ОСОБА_1 по Кредитному договору від 19.06.2008 №1908/0608/45-005.
Згідно листа ТзОВ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" від 05.06.2014 №11-06/2014 борг фізичної особи ОСОБА_1 перед товариством станом на 23.10.2013 становив 811744,29грн., з яких 738949,97грн. заборгованість по тілу кредиту, 67039,17грн. - по відсотках та 5755,15грн. - по штрафах (пенях).
На виконання Постанови Правління Національного банку України від 01.06.2011 №172 борг фізичної особи ОСОБА_1 перед ТОВ,,Факторингова компанія,,Вектор плюс" за Кредитним договору від 19.06.2008 №1908/0608/45-005 в сумі 811744,29грн. відшкодований за рахунок сформованого страхового резерву, а сума боргу перенесена на позабалансовий рахунок.