1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №815/1116/15

адміністративне провадження №К/9901/10138/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Одеської міської ради та управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Кравець О. О., судді: Домусчі С. Д., Коваль М. П.) від 27 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блаз" до управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, третя особа - Одеська міська рада, про визнання протиправними дії та визнання недійсним витягу з технічної документації,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Блаз" (далі - ТОВ "Блаз") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області, третя особа - Одеська міська рада, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 24875 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, результати якої відображені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27 січня 2014 року № 15/М та визнати зазначений витяг недійсним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Блаз" задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року скасовано, прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27 січня 2014 року № 15/М, виданий управлінням Держземагенства у м. Одесі Одеській області. У задоволенні решти позову - відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що положення витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27 січня 2014 року № 15/М є протиправними і таким, що не відповідають вимогам ст. 1 Першого протоколу Конвенції з прав та основоположних свобод людини, оскільки він порушує принцип мирного володіння майном, є втручанням у право власності та не забезпечує "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Крім того, апеляційний суд звернув увагу, що оскаржуваний витяг був сформований на підставі рішення Одеської міської ради від 28 грудня 2010 року № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси", яке, в свою чергу, було скасовано постановою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2014 року у справі № 522/11050/14, яка набрала законної сили 14 квітня 2016 року.

Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Одеська міська рада та управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційних скаргах скаржники зазначають про відсутність підстав для скасування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 27 січня 2014 року № 15/МЮ, оскільки в рамках розгляду цієї адміністративної справи не ставиться питання про обмеження права власності позивача внаслідок дії оскаржуваного витягу, у зв`язку з чим застосування до спірних правовідносин положень Першого протоколу Конвенції з прав та основоположних свобод людини є недоречним.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 19 та 31 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження у цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2019 року прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.

Згідно договору оренди від 18 лютого 2011 року, укладеного між ТОВ "Блаз" та Одеською міською радою, в користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 24875 кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пров . 4-й Аеропортівський, 7, в тому числі по угіддях: під капітальною забудовою - 42,16 кв. м; під тимчасовою забудовою - 1,56 кв. м; під проїздами, проходами - 24831,11 кв. м. При цьому нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно цього договору складала 8682192,01 грн.

27 січня 2014 року управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області було оформлено витяг № 15/М з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м . Одеса, провулок 4-й Аеропортівський, 7 визначена у розмірі 11014898,75 грн. Підставою для формування такого витягу слугувало рішення Одеської міської ради від 28 лютого 2010 року № 41-VI "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси" та висновок Державного комітету України із земельних ресурсів щодо державної експертизи землевпорядної документації від 06 липня 2010 року № 381-10 (далі - експертний висновок).

Не погоджуючись із таким витягом, ТОВ "Блаз" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV "Про оцінку земель" (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За ст. 18 Закону № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій".

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 1378-IV за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація.

Статтею 23 Закону № 1378-IV встановлено, що технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно п. 1.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" (далі - Порядок) нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до п. 1.4 Порядку інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території, матеріали інвентаризації земель населених пунктів, проекти забудови та розподілу території населених пунктів, місцеві правила забудови.

За приписами ч. 2 ст. 20 Закону № 1378-IV та згаданого Порядку, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель з врахуванням кількісних та якісних характеристик земельної ділянки.

З урахуванням викладених вище законодавчих норм колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду, що витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки є похідним документом від самої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, яким уповноваженим органом актуалізуються дані щодо конкретної земельної ділянки, виходячи з показників, відображених у затвердженій органом місцевого самоврядування технічній документації з нормативної грошової оцінки земель у місті в цілому. При цьому сам по собі витяг за своїм змістом передбачає відтворення частини документа, що відображає його основний зміст, тобто, не передбачає створення нової інформації.

Разом з цим, формуючи витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель щодо конкретної земельної ділянки, виконавець витягу не створює будь-яких нових показників для їх відображення у такому витязі, в чому могли б виражатися владні повноваження органу, а використовує дані вже затвердженої Одеською міською радою технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як вірно установлено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи наявний висновок судової комісійної експертизи з питань землеустрою № 14739-14742/15-41, відповідно до якого убачається, що при формуванні витягу від 27 січня 2014 року № 15/м з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що розміщена за адресою: м. Одеса, пров. 4-й Аеропортівський, 7, мали бути застосовані локальні коефіцієнти на місцеположення земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони, а саме: у зоні перевищення припустимого рівня шуму; на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см 2 при потужності понад два метри. Також при формуванні зазначеного витягу про нормативну оцінку земельної ділянки повинен був застосовуватися локальний коефіцієнт функціонально-планувального фактору - місце розташування у прирейковій зоні. Локальні коефіцієнти таких рентоутворювальних факторів, як і культурні та природно-ландшафтні фактори, застосовувати не було потреби, оскільки земельна ділянка не розташована в межах цих факторів. Визначити, чи мали застосовуватися локальні коефіцієнти інженерно-інфраструктурних факторів (не забезпечена водопостачанням, не забезпечена каналізацією, не забезпечена централізованим теплопостачанням, не забезпечена централізованим газопостачанням) та санітарно-гігієнічних (місцеположення в санітарно-захисній зоні) не вбачається можливим.


................
Перейти до повного тексту