ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №379/298/17
адміністративне провадження №К/9901/34457/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року (колегія суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Троян Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року, ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, в якому просила суд визнати неправомірним рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 13.12.2016 № 05-59-2356 щодо відмови у видачі їй посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, зобов`язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення їй статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 17 березня 2017 року позов задоволено.
Визнано протиправним рішення Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 13.12.2016 року № 05-59-2356 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видати посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року постанову Таращанського районного суду Київської області від 17 березня 2017 року скасовано.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обгрунтовано тим, що позивач має статус потерпілої, внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, їй встановлено 3 групу інвалідності, пов`язану з наслідками аварії на ЧАЕС. Вважає, що скасування Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ зони посиленого радіоекологічного контролю та ст. 23 Закону, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи, не може впливати на права, які були гарантовані позивачу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 відкрито касаційне провадження у даній справі.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серія НОМЕР_1 .
Встановлено, що позивач з народження, тобто з 11.07.1983 року і по даний час проживає в м. Тараща, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 06.07.2015 № 3139 за результатами розгляду звернення позивача та зареєстрованої в ЦМЕК 20.05.2015 документації на предмет встановлення причинного зв`язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено основний діагноз: Cr colli uteri, ст. І-В, кл.гр. ІІІ, Т2N0M0. Згідно експертного висновку захворювання позивача пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0512218 від 10.09.2015 року позивачу встановлена третя група інвалідності. Причина інвалідності - захворювання, пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
15.11.2016 року позивач звернулася із заявою та відповідним пакетом документів до УСЗН Таращанської РДА, в якій просила видати посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Вказана заява була направлена на адресу відповідача за поданням Таращанської РДА 25.11.2016 року.
Департамент соціального захисту населення КОДА, розглянувши заяву позивача від 15.11.2016, надав відповідь листом від 13.12.2016 за № 05-59-2356, в якому повідомив, що посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії видається інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою на підставі довідки МСЕК про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи. Відповідач у листі стверджує, що документом, що підтверджує статус громадян, є посвідчення відповідної категорії.
Відмовляючи у встановленні позивачу статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідач посилається на Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином відповідач вважає, що з 01.01.2015 позивач не проживає на території забрудненої зони і тому відсутні правові підстави для видачі посвідчення 1 категорії.
Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернулась до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що посилання відповідачів на зміни в законодавстві є безпідставними, оскільки жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII не відбулось.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 № 791а-XII та, зокрема, зону посиленого радіоекологічного контролю виключено з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відтак, з 2015 позивач втратив право на отримання статусу потерпілого 1 категорії.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1).
Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Щодо першої та третьої умови спору між сторонами немає.
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання збереження у позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до ст. 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.