ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №626/606/17
адміністративне провадження №К/9901/45510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Красноградського районного суду Харківської області від 04 липня 2017 року (суддя Рибальченко І.Г.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів: Подобайло З.Г., Григоров А.М., Тацій Л.В.) від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить визнати дії управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА щодо позбавлення його пільг протиправними та зобов`язати відповідача поновити йому пільги з 50-відсоткової знижки плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством з 07.11.2015 року.
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 04.07.2017, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що пільга у вигляді 50% знижки на оплату комунальних послуг надана йому та його сім`ї довічно без обмеження будь-яким строком та у відповідності до чинного на момент виходу на пенсію законодавства України, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для припинення дії пільги у зв`язку із внесенням змін до чинного законодавства.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є працівником міліції, який звільнений від служби за хворобою Наказом МВС України від 24.03.2009 року № 37 о/с.
На підставі довідки від 01.04.2009 № 100/31102 позивачу, як пенсіонеру МВС, і членам його сім`ї надано право на пільги з 20 березня 2009 року.
05.04.2017 представник позивача звернувся до управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА з заявою у зв"язку зі скасування належних ОСОБА_1 пільг відповідно до Закону України "Про міліцію".
06.04.2017 управлінням праці та соціального захисту населення Красноградської РДА листом було повідомлено позивача, що дію пільги на житлово-комунальні послуги та послуги зв`язку з 01.07.2015 припинено в зв`язку з втратою чинності Закону України "Про міліцію" та введенням в дію Закону України "Про Національну поліцію", яким не передбачені такі пільги.
Позивач, не погодившись із такими діями відповідача звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким і погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до п.15 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Оскільки Законом України "Про Національну поліцію" не передбачені пільги з оплати житлово - комунальних послуг, то для позивача вони не можуть бути відновлені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наведене.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України "Про міліцію", в редакції чинній на час призначення позивачу спірної пільги, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Згідно з частиною шостою цієї ж статті за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.
На підставі підпунктів "а" та "в" підпункт 1 пункту 68 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 22 Закону України "Про міліцію" внесено зміни: частину четверту доповнено словами "в межах норм, встановлених законодавством", а частину шосту доповнено словами "якщо середньомісячний сукупний доход сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Проте, зміни, внесені підпунктом "в" підпункту 1 пункту 68 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Пунктом 12 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року в статтю 22 Закону України "Про міліцію" частини шосту та сьому викладено у такій редакції: "За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".