ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №810/3390/16
касаційне провадження №К/9901/34182/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 (головуючий суддя: Василенко Я.М.; Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №810/3390/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, в якому просив:
визнати протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації у встановленні ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1;
зобов`язати Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації встановити позивачу статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє право осіб, яким раніше були видані посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу. Статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не впливають на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок зміни чинного законодавства позивач на час встановлення інвалідності - з 10.02.2015 (згідно довідки МСЕК від 16.02.2015 серія АВ № 0206472) не може вважатися особою, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки така зона з 01.01.2015 виключена з переліку зон радіоактивно забруднених територій.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2017 та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у позивача всіх юридичних підстав для встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та видачі посвідчення потерпілого 1 категорії. Суд апеляційної констатував, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов`язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням обставин у справі. Скаржник вказує на те, що відсутні правові підстави для віднесення позивача до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та видачі відповідно посвідчення, оскільки починаючи з 01.01.2015 позивач не вважається таким, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу відповідача без задоволення.
Київська обласна державна адміністрація правом на подачу відзиву не скористалася.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 11.06.2019 визначений склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.01.2007 по 06.02.2015 та у період з 04.07.2015 по теперішній час позивач зареєстрований у м. Білій Церкві, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.
23.07.1996 позивачу було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 .
Згідно із інформацією зазначеною у довідці до акту огляду МСЕК від 16.02.2015 серії АВ №0206472 позивачу з 10.02.2015 встановлено ІІ групу інвалідності. У графі "причина інвалідності" зазначено, що захворювання пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивач 10.09.2015 звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області із заявою про видачу посвідчення постраждалого на ЧАЕС 1-ї категорії.
Листом від 14.07.2016 № 05-59-1355 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації відмовив позивачу у видачі посвідчення мотивуючи відмову тим, що Законом України від 28.12.2014 № 76-VIIІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIIІ (далі - Закон № 76-VIIІ) виключено абзац п`ятий частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, а тому, на думку відповідача, з 0.01.2015 позивач не проживає на забрудненій території.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 11 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (пункт 4 частини 1 наведеної норми).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності, хвороби внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Щодо першої та третьої умови спір між сторонами відсутній.
Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є питання збереження у позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи внаслідок зміни закону та виключення з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю.