ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/14919/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3752/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю:
секретаря судового засідання - Савченко А.А.,
представника відповідача - Норця В.М.
У С Т А Н О В И В:
ПАТ "Київенерго" у серпні 2013 року подало до Окружного адміністративного суду м. Києва позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000323720 про зменшення бюджетного відшкодування за травень 2013 року в сумі 25 799 854 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 899 927 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що заява зі скаргою на постачальника (продавця) подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Позиція відповідача про те, що позивач мав право на податковий кредит лише у березні 2013 року, є неправомірною, оскільки у цей період податкові накладні були відсутні, окрім того, платник податку на додану вартість має право включити суми податку до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Відповідач не навів в акті перевірки інших обставин, які б позбавляли позивача права на бюджетне відшкодування.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 10.10.2013 відмовив в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, про те, що позивач втратив право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, оскільки надав заяву зі скаргою на постачальника про надання податкових накладних, незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, в іншому періоді, ніж звітний період, в якому виникла перша подія. Окрім того, суд зазначив, що загальна суму податку на додану вартість, сплачена позивачем постачальникам за травень 2013 року, становить 0 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.03.2014 скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2013 та задовольнив позов, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000323720. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 2294,00 грн за подання адміністративного позову та в сумі 1147,00 грн за подання апеляційної скарги.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач мав право включити до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 31.03.2013, оскільки додав до декларації за квітень 2013 року заяву зі скаргою на постачальника через надання постачальником у квітні 2013 року податкових накладних, незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окрім того, перша подія, за якою виникає право на податковий кредит, у березні 2013 року не настала, оскільки у цьому періоді отримання позивачем товару не підтверджено податковою накладною (накладні видані позивачу у квітні 2013 року). Наданими позивачем доказами підтверджена оплата у квітні 2013 року контрагентам позивача податку на додану вартість в сумі 157 571 388,11 грн, а у травні місяці в сумі 121 911 807,79 грн.
Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: пункту 198.2 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України. Зазначає, що у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платник податку - покупець таких товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено податкову накладну, тобто у березні 2013 року. Тому, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту за квітень 2013 року податок на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від НАК "Нафтогаз України", оскільки перша подія, на яку виникає право на податковий кредит (отримання платником податків товару), сталася у березні 2013 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.04.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, ухвалою від 18.09.2014 - зупинив виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 в частині стягнення судових витрат в сумах 2294,00 та 1147,00 грн до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.09.2019 призначив розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на 01.10.2019 о 10.00.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 311 Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників реорганізовано шляхом приєднання до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників перейменовано на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції допускає заміну відповідача у справі - Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників правонаступником - Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить із такого.
Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провело документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ "Київенерго" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 року, за результатом якої склало акт від 19 серпня 2013 року № 1003/41-10/37-20/00131305.
На підставі зазначеного акта перевірки Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийняло податкове повідомлення-рішення від 05.09.2013 № 0000323720 про зменшення бюджетного відшкодування за травень 2013 року в сумі 25 799 854 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12 899 927 грн.
Згідно з актом перевірки позивач порушив підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2013 року в сумі 25 799 854 грн.
При цьому контролюючий орган виходив із таких обставин.
Згідно з поданою позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2013 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку) та додатками: від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, зазначене в рядку 19 податкової декларації, складає 71 838 261,00 грн; сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку, зазначена в рядку 23.1 декларації, складає 25 799 854,00 грн. Ця сума бюджетного відшкодування сформована з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, нарахованого за квітень 2013 року на підставі частини податкових накладних, виписаних НАК "Нафтогаз України" 31 березня 2013 року, щодо яких продавцем - НАК "Нафтогаз України" порушено порядок їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та щодо яких позивачем у відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у квітні 2013 року подано заяву про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток 8 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року) разом з копіями первинних документів.
НАК "Нафтогаз України" виписала податкові накладні 31.03.2013, передала ці податкові накладні позивачу 30.04.2013, тобто після сплину строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року.
Позивач включив податок на додану вартість в сумі 105 970 662,22 грн за вказаними податковими накладними від 31.03.2013, отриманими 30.04.2013, зокрема податок на додану вартість у сумі 25 799 854,00 грн, до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.
Контролюючий орган вважає, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року податок на додану вартість в сумі 105 970 662,22 грн, зокрема в сумі 25 799 854,00 грн, на підставі податкових накладних, отриманих від НАК "Нафтогаз України", оскільки перша подія, на яку мав бути включений податковий кредит за операціями з придбання природного газу сталася у березні 2013 року і полягала у передачі природного газу на підставі актів прийому-передачі від 31.03.2013. За позицією контролюючого органу покупець мав право скаргу на продавця додати до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено податкові накладні, - березень 2013 року, проте таким правом не скористався і його втратив. Відповідно, врахування позивачем при розрахунку від`ємного значення вказаного податкового кредиту з податку на додану вартість призвело до завищення суми від`ємного значення та бюджетного відшкодування.
Водночас контролюючий орган на заперечує реального вчинення позивачем операцій з придбання у НАК "Нафтогаз України" природного газу, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 %.
При цьому складанню акта від 19.08.2013 року № 1003/41-10/37-20/00131305 документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2013 року передувало складання акта від 19.07.2013 № 873/41-10/37-2000131305 позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2013 року, в якому контролюючий орган зазначив про завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року в сумі 105 970 662,22 грн, частиною якого є спірний податковий кредит в сумі 25 799 854,00 грн.
На підставі акта перевірки 19.07.2013 № 873/41-10/37-2000131305 контролюючий орган склав податкові повідомлення-рішення від 07.08.2013: № 0000193720 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 70981615 грн., у тому числі в сумі 56 785 292 грн. за основним платежем та в сумі 14196323 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000183720 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 23385516 грн. за квітень 2013 року та визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5846379 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06.03.2014 у справі № 826/13352/13-а, яка набрала законної сили 06.03.2014, скасував податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2013 року №0000193720 та №0000183720.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПКУ) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.