ПОСТАНОВА
Іменем України
01 жовтня 2019 року
Київ
справа №808/4051/14
адміністративне провадження №К/9901/5750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 (суддя Калашник Ю.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 (головуючий суддя Малиш Н.І., судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.) у справі №808/4051/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Український графіт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Український графіт" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000254620, 0000264610 від 11.06.2014.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій СДПІ з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2015 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Основними доводами касаційної скарги вказано обставини, встановлені у актах перевірки. Крім того, відповідач вказує про досудове розслідування у кримінальному провадженні №32012110100000073 від 30.11.2012 стосовно посадових осіб ТОВ "ЄВРО-ТЕК 2011" за ознаками кримінального правопорушення. Враховуючи те, що ТОВ "ЄВРО-ТЕК 2011" є постачальником контрагента позивача (ТОВ "Газтрейдінвест"), відповідач дійшов висновку, що здійснені позивачем з ТОВ "Газтрейдінвест" господарські відносини щодо поставки природного газу не мали реального характеру.
Натомість, позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про фактичне виконання договору, укладеного між позивачем та контрагентом, яке підтверджується наданими суду належними та допустимими доказами, договір між сторонами не містить ознак фіктивності, нікчемності, не визнаний у судовому порядку недійсним. Позивач звертає увагу на те, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки, на який посилається відповідач як на єдину підставу в обґрунтування своїх рішень, є документом, що лише фіксує факт неможливості проведення звірки, та не являється документом який спростовує господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій і розрахунків, які здійснюються між сторонами.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №808/4051/14.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/4051/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2019, з урахуванням ухвали від 30.09.2019 про виправлення описки, попередній розгляд справи призначено на 01.10.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень, лютий 2014 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, лютий 2014 року.
За результатами перевірки складено акт від 30.05.2014 №186/28-04-46-20/00196204, згідно якого перевіркою встановлено порушення позивачем норм:
підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від`ємного значення на загальну суму податку на додану вартість за січень 2014 року 506712грн., за лютий 2014 року 569745грн.;
підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2014 року на загальну суму 506712грн.
11.06.2014 за результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
№0000264610, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1076457грн.;
№0000254620, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 506712грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 253356грн.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ "Український графіт" звернулося до суду про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що реальність вчинення господарської операції пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим за законодавством України. Судами вказано, що надані позивачем і дослідженні первинні документи у своїй сукупності, які також були дослідженні під час проведеної перевірки, підтверджують реальність господарських операцій з поставки природного газу, його отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Податковим законодавством.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього,Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до положень пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу положень податкового законодавства можна зробити висновок, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.