1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



03 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 826/15560/15

адміністративне провадження № К/9901/12070/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Шарапи В. М., Чиркіна С. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва (у складі головуючого судді Кузьменка В. А.) від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Твердохліб В. А., суддів Костюк Л. О., Троян Н. М.) від 02 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаятрі", про визнання нечинним розпорядження та акту,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Шевченківська РДА м. Києва), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гаятрі" (далі - ТОВ "Гаятрі"), у якому просив:

- визнати нечинним розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01 червня 2009 року № 631 "Про надання дозволу на проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 ";

- визнати нечинним розпорядження КМДА від 02 жовтня 2009 року № 1151 "Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 01 червня 2009 року № 631";

- визнати нечинним розпорядження Шевченківської РДА в м. Києві від 22 жовтня 2009 року № 867 "Про затвердження акту Державної районної комісії від 01 жовтня 2009 року про прийняття з експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту "перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (колишня квартира АДРЕСА_1) та нежитлового приміщення підвалу площею 44,0 м2 для розміщення творчої майстерні в житловому будинку АДРЕСА_1 ";

- визнати нечинним акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22 жовтня 2009 року № 867.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірні розпорядження відповідачів є протиправними та необґрунтованими, оскільки житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є об`єктом культурної спадщини ("Будинок прибутковий" 1870-1878 року), а тому ТОВ "Гаятра" незаконно провело перепланування в нежилому приміщенні (колишній квартирі АДРЕСА_2 ) та в приміщенні підвалу, які самовільно та незаконно були об`єднанні товариством. Крім того, позивач вважає, що мешканці вказаного будинку не надавали згоди, у тому числі? на перепланування зазначених приміщень з об`єднанням підвалу з квартирою на першому поверсі. Такі порушення, на думку позивача, призводять до руйнування будинку, який є об`єктом культурної спадщини.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, у задоволені позову відмовив.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, у лютому 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права та не дослідили всіх обставин справи. За позицією скаржника, спірні розпорядження КМДА та Шевченківської РДА в м. Києві прийняті з порушенням "Правил забудови міста Києва" та за відсутності дозволу управління державно-архітектурного контролю на проведення реконструкції приміщення (об`єднання першого поверху та підвалу).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 березня 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд."Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 жовтня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

01 червня 2009 року виконавчий орган Київської міської ради (КМДА) прийняв розпорядження № 631, яким дозволив громадянці ОСОБА_2 здійснити проектування та перепланування нежилих приміщень колишньої квартири АДРЕСА_1 за умови: розроблення та погодження в установленому порядку проектної документації; виконання робіт згідно з розробленим та погодженим проектом; одержання дозволу на проведення робіт у Головному управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

02 жовтня 2009 року розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) № 1151 внесено зміни до вказаного вище розпорядження, а саме: в назві та тексті розпорядження після слів "проектування та перепланування" додано слова "з об`єднанням".

Шевченківська РДА в м. Києві розпорядженням від 22 жовтня 2009 року № 867 затвердила акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01 жовтня 2009 року, яким вирішено прийняти в експлуатацію пред`явлений державній приймальній комісії об`єкт "Перепланування з об`єднанням нежитлового приміщення першого поверху (№ 1) та підвалу для розміщення творчої майстерні в житловому будинку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду з цим позовом спірне нежиле приміщення АДРЕСА_1 ( колишньої квартири АДРЕСА_1) та підвалу площею 44 м2 знаходиться в користуванні ТОВ "Гаятрі".

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості стосовного того, хто є власником цих приміщень, і в який період фактично проводилася їх реконструкція, оскільки відповідно до наданих позивачем фотографій ремонтні роботи в даних приміщеннях проводилися не в 2009 році, а в 2015 році.

Вважаючи зазначені вище розпорядження відповідачів протиправними та незаконними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Судові рішення, ухвалені за результатом розгляду цього позову, є предметом касаційного перегляду в даній справі.

Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

При ухваленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація здійснювала владні управлінські функції в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, докази того, що спірне розпорядження є таким, що прийняте з порушенням норм законодавства України, відсутні. Також суди зазначили, що позивач не надав доказів того, що дії з будівництва об`єкта призвели та надалі призведуть до руйнування житлового будинку, який є об`єктом культурної спадщини, а тому ОСОБА_1 не доведено, що оскаржувані розпорядження порушують його права та інтереси.

Разом з цим, за позицією судів попередніх інстанцій, учасниками справи не надано копій проектної документації на спірні приміщення, доказів погодження такої документації, а також доказів наявності дозволу Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та висновку експертизи тощо, а тому суди були позбавлені можливості надати правову оцінку зазначеним документам і встановити правомірність оскаржуваних розпоряджень.

Водночас, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд не витребували необхідних доказів та не дослідили питання чи прийняті розпорядження відповідачів з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Також судами першої та апеляційної інстанцій не проаналізовано та не перевірено інформацію, надану позивачем, стосовно недотримання відповідачами вимог "Правил забудови міста Києва", затверджених рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587 (далі - "Правила забудови міста Києва"; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також Закону України від 08 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805-III).


................
Перейти до повного тексту