ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №826/18305/15
адміністративне провадження №К/9901/7502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2015 року у складі судді Шулежка В.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у складі колегії суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Твердохліб В.А. у справі № 826/18305/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м.Києві, Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримової Неллі Сабіровни, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримової Н.С., свідоцтво №6940, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 12825063 від 05.05.2014, номер запису про право власності 5551262;
- зобов`язати Головне територіальне управління юстиції у м. Києві скасувати державну реєстрацію права власності за ПАТ "Акцент-Банк" на нежитлові приміщення, по банку та диспетчерській, у багатоквартирному житловому будинку літ. А-20 нежитлові приміщення по банку та диспетчерської загальною площею 1090,4 кв.м., зокрема: загальна площа 1025,8 кв.м. (у тому числі: основна площа 633,5 кв.м. і допоміжна площа 392,3 кв.м.) площа приміщень загального користування 64,6 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 352717080389), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12825063 від 05.05.2014 14:32:21.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся до суду з метою захисту свого права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення 1-15 (в літ. "А") загальною площею 161,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що, на його думку, порушено саме діями державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Каримовой Н.С. шляхом ухвалення рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 1090,4 кв.м. у багатоквартирному житловому будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ "Акцент-Банк".
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що твердження судів першої та апеляційної інстанції, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Каримової Н.С. обгрунтовано, у межах повноважень та з підстав, визначених чинним законодавством України, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є помилковим і не ґрунтується на діючому законодавстві, що є підставою для скасування судових рішень.
Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.07.2014, укладеного між ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), остання придбала у ОСОБА_2 нежитлові приміщення №1-15 літ. "А", загальною площею 161,50 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 23.07.2014 № 24648483.
Також судами встановлено, що приватним нотаріусом у квітні 2014 року проведена державна реєстрація права власності за ПАТ "Акцент-банк" з відкриттям розділу по об`єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (по банку та диспетчерський) загальною площею приміщень 1090,4 кв.м., зокрема: загальною площею 1025,8 кв.м. (у тому числі: основною площею 633,5 кв.м., допоміжною площею 392,3 кв.м.) і площею приміщень загального користування 64,6 кв.м. в багатоповерховому житловому будинку літерою А-20.
Не погоджуючись з рішенням про державну реєстрацію права власності за ПАТ "Акцент-банк" на спірне майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ПАТ "Акцент-банк" є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному житловому будинку загальною площею 1090,4 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ще з 1995 року.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Вимогами у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що пов`язано з порушенням права позивача іншою особою, за якими відповідачем зареєстровано право власності на таке майна.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктивний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції).